Пішли всі разом до більчачого дупла. Ще трохи й звільнять бранців. От радощів буде. Дивляться — а в траві червона шапочка миготить. Ближче, ще ближче.
Придивилися, а то Малюк назустріч біжить. Чудеса та й годі. Глянули наверх, а там білченята через дві гілки перестрибують, до мами квапляться. Як же вони самі звільнилися?
Все швидко з’ясувалося. Виявляється, інші білки взяли та й випустили полонених на волю. Кожна висмикнула по гілочці, ще по гілочці, і звільнили білчине дупло. От що таке дружба. Не треба й Горіхової палички.
Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/20/1402