Побачила Марійка маленьких чарівників і побігла до них. Рада-радісінька зустрічі негаданій. А в них стурбовані обличчя. Засмучені маленькі чоловічки.
Чомусь не на дівчинку дивляться, а за спину їй заглядають.
— А де Малюк? — запитав старший гном.
Марійка здивовано подивилася на всі боки. Це б їй хотілося знати і самій.
Усе з’ясувалося дуже швидко. Виявляється,Малюк визвався знайти дівчинку й зник.
Засмутилися гноми. Добре, що є чарівне дзеркальце. Зазирнули в нього й знайшли маленького гномика в білчиному дуплі. Малюкові знову не пощастило: знайшла його Зіка, хоча він заховався у траві.
Але тепер вона його не на сучок начепила, а силою чаклунства високо на дерево закинула. У дупло білчине. І гілками міцно-преміцно закрила. Подивилася
в дзеркальце й білка. Побачила своє дупло й заплакала. А звідти, крізь щілини між гілками Малюк з білченятами визирають.
Дивується Марійка. Ну й Зіка! Ну й лиходійка! От хто, виявляється, ламає годівниці, розоряє гнізда й мурашники.
— Допомога твоя потрібна, — сказав сивобородий гном, звертаючись до дівчинки. — А Горіхова паличка? — запитала Марійка. — Де чарівна паличка?
— Немає її, — відповів гном. — Злі оси поцупили. За наказом чаклунки. Тепер на тебе вся надія.
Гномики розгублено переглядалися між собою. Зараз це були не всемогутні чарівники, а перелякані маленькі чоловічки.
— Ти згодна нам допомогти? — запитав сивобородий гном.
— Так, звичайно, — відповіла Марійка, — але як? Я ж іще маленька.
— Не знаємо, — відповіли гноми.
Для дівчинки наступив відповідальний момент. Вперше їй доводиться приймати самостійне рішення.
Марійка замислилася. Раптом її обличчя просяяло в широкій усмішці. Очі кольору волошок випромінювали невгамовну радість.
— Я придумала!.. придумала! — закричала вона,стрибаючи на одному місці. —Скажи, — звернулася вона до старшого гнома, — ти гарний? Добрий?
— Не знаю, — зніяковів гном, — напевно. А чому ти про це запитуєш?
Замість відповіді дівчинка почала задавати нові й нові запитання:
— А мурахи гарні? А білки? А птахи? Вони добрі? Гарні?
— Ну звичайно ж, вони гарні, — відповів гном. — Вони приносять багато користі.
— Я теж гарна! -— нітрохи не соромлячись, додала Марійка. — Так говорить бабуся... — Виходить, ми переможемо, — підсумувала дівчинка. — У казках завжди добрі і гарні перемагають негарних і злих.
— Як переможемо? — не зрозуміли гноми.
— А ми зберемося всі разом. Зіка побачить, що нас багато, і сама втече до свого болота.
Уперше за багато часу гноми всміхнулися. Рішення було прийнято. Залишилося тільки зібратися разом, що й було зроблено негайно.
Далі буде: http://www.proza.ru/2014/10/20/1364