С украинского http://www.proza.ru/2014/10/18/1842
«И, выйдя оттуда,
Он пришёл в Своё отечество,
За Ним следовали ученики Его».
(Евангелие от Марка, 6.1)
День, точно рыжий муравей, ползёт от утра до заката.
Поёт осенний ветровей ирландцев древние кантаты.
И солнце пуговкой блестит на платье дня желтее дрока,
Ягнёнком облако бежит по полю неба одиноко.
Дом, непривычный к тишине, застыл убогим нищим ныне
И просит взглядом он людей вернуть хозяев – сердце стынет.
Но прошлое до Круахан хозяин меряет шагами,
Оплакивая жизни ад – сгорело поле под овсами.
Ему навстречу дед-друид с ирландской сединою пенной.
Моя земля в себе таит воспоминаний мёд отменный.
Теперь и я тебе вослед отшельником-монахом тронусь.
О, колыбель моя Эринн, моя Отчизна, древний миф,
Души моей златые кроны.
***
Мураха-день
«І, вийшовши звідти,
Він прийшов до своєї батьківщини,
А з Ним ішли учні Його.»
(Євангеліє від Марка. 6.1)
Жовтим мурахою повзе день,
Осінь звучить нотами ірландських пісень,
Сонце блискучим ґудзиком на платті дня,
Хмара самотня на полі неба – біле ягня.
Дім, що не звик до тиші – нині жебрак:
Просить людей, господарів – пустка, однак.
Господар минуле кроками міряє до гори Круахан,
Чи то життя, чи спалений вівсяний лан.
Знак: сивиною ірландською старий друїд.
Земля моя: теплих спогадів осінній мід.
Тепер і я монахом-відлюдником тобі услід –
Моя Вітчизна – Ерінн колисана – прадавній міт…