Чоловічок висів на сучку, просмикнутому крізь курточку, від чого його ноги безпомічно бовталися в повітрі. З-під шапочки, насунутої на самі очі, визирали настовбурчені вуха й зморщене жалібне личко. Здавалося, що він зараз заплаче від образи.
— Так це ж гномик, — здогадалася дівчинка. — Оце так зустріч!
Бабуся їй часто читала казки про цих маленьких добрих чарівників, що живуть у лісі. Тому дівчинка зовсім не злякалася гнома, а зняла його із сучка й, уважно розглядаючи, обережно поставила на землю. А гном, у свою чергу, радісно дивився на рятівницю.
І хоча Марійка ще не вимовила ні звуку, Малюк, як справжній чарівник, уже знав, що перед ним саме та дівчинка, до якої його послали.
Гномик так квапився, що, імовірно, до цього часу сам би знайшов Марійку, якби не зла Зіка. Проходячи по лісу, вона побачила гномика, що сховався в траві,
і почепила на високий сучок, де він втратив стільки часу. До чого було прикро безпомічно бовтатися в повітрі. Хотілося скоріше знайти дівчинку й поспішити
на допомогу друзям. Але нарешті він вільний. Та й будиночок недалеко. Туди й поспішили гномик і його рятівниця.
Прямуючи шляхом Малюк показував Марійці дорогу й розповідав про всі неподобства, які накоїла чаклунка. А дівчинка, розкидаючи на всі боки вирвані
з коріннями бур’яни, зовсім не думала про своє нещастя. Вона знала одне — треба допомогти. Так би вчинили дідусь і бабуся, тато й мама.
Тільки б устигнути. І коли підійшли до галявини, дівчинка зупинилася, здивовано дивлячись на всі боки. Усі бур’яни лежали догори коріннями. Між ними метушилося безліч мурах, розчищаючи доріжки й перегризаючи останні стеблинки березки. Марійці залишилося вирвати лише кілька колючок.
Назустріч бігли гномики в таких же зелених штанцях і червоних курточках і привітно всміхалися. Оточивши Марійку, вони дякували їй за допомогу.
Дівчинка хотіла розповісти про зниклі літери, але в неї, як і колись, вийшло тільки « А-а-а» та «О-о-о».
Гномики з розумінням переглянулися. Вони знали історію Марійчиної хвороби й заздалегідь приготувалися її лікувати за допомогою чарівної Горіхової палички.
Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/20/1262