Настала ніч, гноми солодко спали у своїх ліжечках. У нічній тиші лише зрідка зітхала самотня стара сосна,опускаючи донизу гілки, що засинали. Здавалося, що навіть кругловидий добрий місяць, який захолонув між
зоряних полів, дивиться на землю примруженними очима й шепоче дрімаючому вітру: «Ш-ш-ш-ш».
Заснули звірі й птахи, вода й трави, земля й повітря, відновлюючи втрачені за день сили. У цілковитій тиші минула година, друга, і зірки стали мерхнути. На сході почала повільно розжеврюватися зоря, наливаючись
чудовим рум’янцем.
Перші промені сонця привітно освітили дерева на лісовій галявині, торкнулися дупла й, крізь відчинені двері, проникли до будиночка і весело заграли на личках гномиків, які міцно спали.
Від задоволення маленькі чоловічки заусміхались уві сні, солодко цмокаючи губами, немов куштували щось дуже смачне. Ніщо не порушувало лісової тиші й цього безтурботного сну.
Але ось десь далеко-далеко, разом із пташиними голосами, з’явилися й поступово почали наближатися незрозумілі, далекі від ранкового спокою звуки.
Вони не були схожі ні на квапливе перестукування червоноголових дятлів, ні на розмірений стукіт сокири лісоруба. Звуки наближалися, росли, вже лунали
зовсім поруч і, нарешті, проникли в будиночок гномів,розбудивши його мешканців.
Гноми вискочили на ґанок і від подиву розкрили роти. Вони не могли повірити своїм очам. По їхніх гарних, розчищених алейках просувалися полчища
бур’янів, які швидко росли й заглушали все навколо. Їхні дзвіночки, завжди такі чудові, з блакитними чашечками та гордовито вигнутими ніжками, стояли міцно зв’язані плющами й березками. А внизу, біля драбинки, що веде в будиночок, стояли два незрозумілі створіння й стукали палицями по дереву, сповіщаючи
про небезпеку, що насувається.
Це були два брати — твердий і м’який знаки. Утомлені й замерзлі, вони всю ніч блукали в лісі й зрештою вийшли на цю галявину. І хоча вони не були
звуками й не могли розповісти про лихо, що спіткало літери, гноми все зрозуміли самі. Все-таки вони ж були чарівниками.
Гноми запросили братів до себе трохи відпочити й зігрітися. Потім, подивившись у маленьке чарівне дзеркальце, вони побачили все, що робилося в Зічиному царствівід чого м’який знак навіть заплакав - адже він був такий
м’який.
Спочатку в дзеркальці з’явилася літера «Я». Вона сиділа на троні й сміялася, дивлячись, як прикуті ланцюгом літери кидалися з одного боку в інший, а бридкі жаби, змії та миші їх кусали, дряпали й щипали, навчаючи як треба стерегти володіння злої чаклунки.
Потім у ньому з’явилася потворна Зіка, яка боляче била палицею інших бранок, вимагаючи, щоб ті голосніше славили її красу.
І, нарешті, у чарівному дзеркальці глядачі побачили заховані в коморі літери, котрі, сидячи під замком,з гіркотою спостерігали у вікно, як кривдять їхніх подруг.
Багато чого віддали б зараз літери за те, щоб знову опинитися в Букварі й навчати Марійку вірно читати слова. Тільки зараз вони зрозуміли своє
призначення терплячих учителів. Особливо обурювала їх поведінка літери «Я». Хто міг припустити, що вона така безсоромна.
«Ну постривай, - думали обурені заручниці. — Ще не було випадків, щоб зло залишалося безкарним. Ось тоді-то ми поставимо тебе на своє місце».
Потім дзеркальце згасло й гноми не мали змоги бачити, як незабаром Зіка, роздратована тим, що посаджені під замок літери не захотіли виконувати її
наказів, прогнала їх геть.
— Забирайтеся! — кричала вона, тупаючи ногами. — Все одно вас тепер ніхто не зрозуміє. Можете в лісі «О-кати»,« А-кати» та « У-кати», поки не закоцюбнете.
А в цей час гноми, зібравшись разом, думали про те, як врятувати з лиха літери. Маленькі чарівники, вони знали, що допомогти літерам могла тільки Марійка, та дівчинка, котра їх негарно складала та з вини якої вони
потрапили до злої чаклунки.
Як усі добрі створіння, гноми зараз вирішували, кого послати на пошуки Марійки. Справа в тому, що всі вони любили робити гарні справи й тому довелося вдатися до лічилочки: – Раз-Два-Три-Чотири-П’ять, — і найменший гномик,на ім’я Малюк, розчинився в лісі, кваплячись скоріше знайти дівчинку.
А інші дружно налягли, висмикуючи із землі величезну папороть, що виросла за одну ніч посередині алейки.
Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/20/1160