Щоб ви знали, по сусідству із Зікою жила родина лісових гномів. Лісові чоловічки сердили чаклунку до неможливості, тому що були дружними й вона не могла з ними впоратися.
Маленькі, у червоних курточках та зелених штанцях, гноми весь день працювали в лісі, наспівуючи веселих пісеньок. Треба було підв’язати зламаний дзвіночок, допомогти мурахам у їхній нелегкій роботі, заготувати на зиму грибів і горіхів. У траві всюди миготіли різнобарвні шапочки гномів, з-під яких визирали лукаві оченята.
У дуплі великого дерева розташовувався затишний теплий будиночок із шістьма маленькими ліжечками, у яких вони спали, згорнувшись калачиком; там стояв стіл зі стільцями, сидячи на яких можна було ласувати варенням із квіткового нектару, і була комора, куди складалися припаси: горіхи, гриби, сушені яблука та груші.
У будиночок можна було забратися по драбинці, до якої вела стежка, з двох боків засаджена дзвіночками. Вони щоранку будили гномів своїм передзвоном.
А ще дзвіночки допомагали гномам умиватися. Що може бути простіше —хитни квітку та струси на себе крапельки чистої запашної роси.
Гноми жили дружно й не здогадувалися про наближення великого лиха. Вони не знали, що саме в цей час під великим дубом зла чаклунка Зіка перетворилась на привітну бабусю і розповідає літерам, як вони весело у неї житимуть.
— У моєму царстві, — казала Зіка, — ви можете робити все, що захочете. Можете нічого не робити. Складайтеся в будь-які слова. Першою хоче стати літера «Я» - будь ласка. Навіть цікаво — що з цього вийде. Ставайте в будь-якому порядку.
І вона так переконливо й заманливо розповідала, що літери повірили й побігли слідом за нею. Вони весело бігли й не помічали, як іноді Зіка, пропустивши їх уперед, оберталася й махала рукою. І відразу за нею виростали плющі, берізки й папороті, які чіпко обвивали дерева й заглушали гарні алейки,
розчищені гномиками. Літери раділи, що незабаром побачать багато цікавого.
Темніло, голоси птахів лунали усе рідше й рідше. А після того, як перейшли місток, перекинутий через струмочок, і вийшли на велику галявину, гості зупинилися. Їх здивували зміни, що відбуваються навколо.
Місток, по якому вони щойно йшли, раптом зник, поступившись місцем зарослому очеретом болоту. Їхня проводарка, не бажаючи більше прикидатися, набула свого звичайного вигляду беззубої розпатланої баби з носом, схожим на осине жало, і маленькими хитрими оченятами. Вона тричі ляснула в долоні. І відразу ж шипіння, квакання й ухання розірвало тишу.
Бридкі жаби, надуваючись, голосним кваканням славили свою хозяйку. Змії сичали, обвивали її ноги, а сови, голосно ляскаючи крилами, літали навколо її голови, ухкали й круглими палаючими очима витріщалися на гостей. Навколо літер відразу ж утворилася стіна з ос, які гидко дзижчали. Вони безупину літали, закриваючи дорогу назад. Лише зараз літери зрозуміли, що їх обдурили. Вони потрапили в пастку.
Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/20/1080