Твої слова як мій ранковий душ,
Що будять мене серед ночі.
Не бачачи в зорях калюж,
І тіней в світанку пророчім.
Та збудять в ласкавім промінні
Від зорі криштальних облич.
Таким поцілунком вечірнім,
Роздертим на сотні частиць.
Дві поранені зустрілись,
Зштовхнулись крилами у небі.
По вінця теплого вина напились,
Тримаючи туман у жмені.