Маю десятки гострих вух, а ще більше зірких очей. Мої сіті міцні, ліпкі, непомітні. Мої капкани потайні. З них ще ніхто не втік. Моєму терпінню позаздрить будь-який тигр. Мої вороги не бачать моєї сили, тому програють.
Великий Хан зневажає віру предків і мене разом з нею. Звісно він нікому цього не показує. Але я про те відаю достеменно. Його засліпленість чужинецькою мудрістю, красою та силою дужих тіл не дають розгледіти якою силою володію я, слабкий тілом, малий зростом, темний видом. Але то дарма...
Дарма, ой дарма він тішиться гострим розумом Киргилима, силою Ирдала, всевіданням Сивого Лиса. Дарма він не шанує по-справжньому Духів Оратії, лиш на великі свята про людське око виказуючи їм свою шану. Мої провіщення, після того, як я випиваю настоянку дев’яти грибів і дванадцяти трав, мої спілкування з духами предків, гір та озер Ойратії для Сонцесяйного - ніщота. Гірко мені, сумно Богам.
Але сьогодні Великий Хане, мудрий Киргилиме, гроза ворогів Ирдале, всі ви зробите те, що ніколи би не зробили, будь на те ваша воля. Вся ваша велич, розум, міць ось тут в сухих руцях Учкурюка, вашого Великого Шамана. Моє слово опирається на Закон Предків. ЩО ви можете поставити супроти нього?
Ваша цяця, Рудий Шайтан Турдал, яким ви всі так тішитеся, вчинив великий злочин. Він буде покараний! Ніщо і ніхто не врятує його від Провалля Злих Духів. Ні твоя влада, Сонцесяйний, ні твоя сила, Ирдале, ні твої знання У-Лінь.
А ти, Киргилиме, і рятувати не станеш. Знеславив тебе твій пустунчик, якого ти колись привіз з далекої мандрівки. Зганьбив разом з твоєю красою неземною, любою донею Сінеїль. Чи ж ти не бачив того, як вогонь пристрасті поглинав твою пташечку? Що засліпило тобі очі? Як ти дозволив аби той молодий вовкун впатрав твою золоторуну ягницю?
Зате я бачив. І терпляче чекав. Чому не попередив? Чому дав трапитися перелюбу? Я не сторож твоїй дочці, Киргилиме. Не тітонька, яка має слідкувати за її цнотою. То не моя вина, що золотий прутень Духу Батька Нашого Роду, не вмиється кров’ю лона Сінеїль, перш ніж вона стане жоною гідною шлюбу зі славними мужами світу цього.
Звісно я мовчатиму. І ми владнаємо цю неприємність. Духи Предків дослухаються до моїх прохань. Про ганьбу Сінеїль ніхто не дізнається. Але ви віддасте мені Турдала. То буде гарна жертва нашим Богам, який темний люд називає злими духами. Його розум забере Той, хто приходить у мої сни. Тілом Білого Шайтана, тішитимусь я, сповна скориставшись його безпорадністю. О, знали би ви, якою радістю повниться моє серце, скільки голочок солодкого болю вп'ялися в мої спину та живіт.
А ще ви відчуєте в кого в руках насправді сила, влада і розум…