Я можу вільно дихати! Я відчуваю смак життя,я бачу його кольори і можу сама їх створювати. Ти дав мені в руки палітру,і навчив малювати... Гарні тони, тут з тобою не посперечаєшся. Навіть у вечері в темному небі я чітко бачу кожну зірку і завжди знаходжу одну найяскравішу , то ти , вчителю)
Кожного разу коли мені сумно я пишу листи і виходячи в поле пускаю ці папірці у вільний політ,так краще стає... я переконую себе що вони долітають до тебе і ти їх читаєш...ненормально правда? ... Але мені так краще, краще коли ти потрібен.
Новий день для мене це початок чогось неймовірного у моєму житті, а ти, ти порція щастя на кожний день. Я счаслива про те не повністю, ти далеко але ти поряд. Я часто уявляю той момент коли ти будеш нарешті поряд, я притиснусь до тебе як можна сильніше і не відпускатиму, як би ти того не хотів. Це будуть хвилини екватора мого щастя. Ти часто снишся, інколи мені здається що я сходжу з розуму, гуляючи парком мені інколи здається що ти зараз прийдеш, і у зовсім не знайомих людях я бачу твої силуети, а коли розумію що це просто сірість буднів плачу, як маленька дитина...
Хоча знаєш у цьому є дещо дуже хороше, я маю про кого думати і кого чекати. Коли я боюсь щось зробити або хочу зробити щось неправельне я згадую що тобі б це не сподобалось, і я знову почую : " Двоешница!")
Ти мій стимул ставати чимось великим, я хочу щоб ти пишався мною, я хочу щоб було чим пишатись, хочу щоб мені не було соромно перед тобою, щоб могла сміливо дивитись в очі.
Кожної ночі я засинаю з думкою про те, що я щаслива, я маю все про що може мріяти дівчина у моєму віці, і навіть більше, лишилось тільки виховувати себе та не втрачати тої планки. Хочеться бути кимось особливим, досягнути краю неба, бо зараз я це можу бо маю янгола охоронця, ти спонукаєш мене ставати краще і я буду краще, хочу досягнути того, щоб бути вартою йти поряд з тобою..