Хочеш, я розкрию перед тобою карти і скину зброю біля твоїх ніг, зніму усі маски та покажу себе справжню? Я зніму обкладинку з душі та буду грати у відкриту ? А що далі?Далі твоє право, або ж встромити мені ніж у груди коли я розкрию руки або продовжувати створювати світ навколо мене. Я більше не залежу від себе, я вперше залежу від тебе, від того, від кого я хочу залежити.
Хочеш я буду піковою дамою, завжди буду нести темну вуаль, я можу бути для тебе поганою, темним каменем в глибині Чорного моря, буду ламати твої крила та нести два тягара, а хочеш, буду янголом, даруватиму світло у темноті, буду освічувати тобі шлях у будь який час, завжди буду із тобою, в день і в ночі, якщо тільки ти того забажаєш.
я не хочу аби ми були поряд лише для нас, нехай для всіх. Хочеш, я співатиму тобі колискові наніч, і обіймати прикриваючи тебе великими більми крилами, якщо доля дасть болючий удар, то він потрапить у мене, головне аби ти лишився цілий.
Я писатиму тобі листи не вказуючи адресама, там зрозуміють що такі листи можуть писати лише тобі .
Місто не спатиме, ніколи не спатиме поки у ньому будемо ми. Щодня ми будемо губитисьу сірих людях а вночі вилазитимемо на дах високих будівль та створюватимемо казку...
Я знаю що...
Одного разу я прокинусь в кімнаті де замість холодної підлоги я пройдусь по теплій літній воді, все буде у квітах, у моїх улюблених ромашках, піднявши очі до гори, там не буде стелі, лише наше маленьке небо, створене лише нами. Розпахнувши штори я побачу Париж, як і мріяла, ні , там не буде людей, вони не потрібні, вистачить лише нас... Птахи усюди будуть птахи, та навіть серед їх Божественних співів я почую твій голос, навіть серед яскравого денного світла я побачу твої очі, вони будуть яскравіші. Я не йтиму по сходам, як у звичайний день, все буде по іншому, я матиму свою річку, яка донесе мене до тебе, і тоді світ зупиниться бо я поряд з тобою...
Диво, от що я хочу побачити, і я впевнена що побачу бо ти мені це дозволяєш, дозволяєш як ніхто інший...
Давай пограбуємо банк! І всі гроші витратимо на білих голубів та випустимо їх у небеса, десь на морі яке я жадаю побачити до нього ми добремося автостопом, маючи в кишенях мільйон, та навіщо вони нам ? Ми і без того маємо щастя, я його маю.
На наступний день про нас писатимуть у всіх газетах та на всіх білбордах, як про злочинців, ми ховатимемось на дахах будівль спостерігаючи за реакцією людей на наші фото а потім ти підійдеш до мене неймовірно близько і візьмеш за руку...і я прокинусь, у своїй кімнаті від звуку будильнику який мене жахливо дратуватиме а поряд спатимеш ти , напевно ще досі в розшуку...)
Присвячено С.В.