Жовтi букети спогадiв

      
Вересень складає дні
У великий жовтий букет.
Кольори осінніх марев
Надихають на спогади…

А пам’ятаєш, як ми з тобою
Гуляли липовою алеєю?
Столи були накриті натхненням,
Золоті суцвіття шепотіли під ногами
Про ніч…
Більш нічого
Не хотілося, тільки тіла,
Бо душа відлетіла у рай
Ще минулого вечора. Ти
Народилася ніби знову.

А пригадуєш, люба,
Гладіолуси, парк і альтанку…
Я клацав затвором фотоапарата,
Ловив моменти і ракурси,
Щоб зберегти для вічності
Очі, що світилися ніжністю,
Тривожний неспокій голосу,
Проникнення в інший світ…

Такого шаленого світла
Я не бачив відтоді ніколи.
Світилося тіло і очі…
Долоні… І стогін… І вікна,
Що бачили кроки до миру
По вічній планеті війни.

Кохана, букети осінні
Не можуть не жовтими бути.
Обличчя кленового листя
Вдивляється в сутність твою.

Зготуй нам небесної манни,
Чи чаю з листків ікебани.
Чи щастя, настояне на
Цілунках, у склянки розлий…

24.09.14