Їхати від тебе - хай навіть до теплого затишного дому
- завжди сумно.
Я п'ю каву сидячи на Музейній площі
біля мого улюбленого Домініканського собору, за кілька годин - потяг,
і знову кілометри відстані від тебе.
Щоразу я приїжджаю, ти зваблюєш мене
своєю ароматною неперевершеною кавою,
напоюєш запашним вином,
зачаровуєш архітектурою,
цілуєш сонцем чи краплями дощу.
А коли їду - то тонка вуаль печалі
лягає на моє обличчя,
а ти - так легковажно відпускаєш мене,
хоча я напевно знаю - все буде добре.
Обов'язково будуть нові побачення,
кавові ранки
та п'янкі ночі.
Леве,
ти моя єдина
взаємна любов.
21.09.14