46. Близько року тому "блискавка вдарила" вдруге в одне й те саме місце. Тобто до рук мені потрапив схожий типаж, до того, про який я уже писав раніше. І тут я зрозумів, що в мені більше морального, ніж мені самому здавалося. З однієї сторони, як "самець" мене такі жінки мають тільки радувати і скажу вам, так і є. Але коли переводжу питання в сторону чоловічої солідарності, то одразу відчуваю дику антипатію. Ну як же так можна, як то кажуть: "При живому хлопцю/чоловіку"? З чого можна зробити висновок, що вона або безпринципна тп або зверхемоційна, пристрасна і влюбчева дівчинка. Але як на мене жодна із цих рис не прикрашає її, тому що: правда спасе світ! Для мене - цікавий досвід.
47. Раніше не дуже на тому зосереджувався і тому не особливо звертав увагу на таких людей, таких як вона. Так, так на яких же це, на таких? Скажу так: на не лояльних. І питання тут не в міжособистісних відносинах "людина-людина", а у відносинах "людина-робота". Особисто я не розумію як можна працювати в організації і вважати все довкола тебе г...м. От вам потік її повсякденних думок: бл.. до роботи їхати годину через три пробки; запізнишся - сварять, якого х...; з/п маленька в сто раз меньше за ту непосильну роботу яку роблю; а сама робота не цікава, я для неї занадто кльова; колеги гниль через одного, а через одного ідіоти; начальство неадекватне... Коротше: всі кругом "бе" одна я недооцінена принцеса. І постійно хо звільнитися, але натомість сидить і флюїдить негатив. Я піддаю сумніву, що з таким мишленням можна бути ефективним працівником корисним компанії. Але таких будь де 80%, що дивно.
48. Хто мене знає добре, той в курсі що такого замкненого соціопата і мізантропа, як я ще пошукати треба. Але чес від часу знайомишся з такими людми, які "располагают" до себе. І часто це досить нестандартні типажі, як на мене. От вона одна з тих з ким мені не хочеться "зйожуватися", і навіть не хочеться аналізувати причини/наслідки такої моєї відкритості. Хоча, з часу знайомства, я не знаю жодної людини в спільному колі, кому б вона не була приємною. Вона має такий універсальний характер, як універсальний ключ, який підходить до всіх "замків". Так, багато в цьому штучного, пластмасового але чомусь і мені і іншим на це пофіг. О, а 10 років це багато?
49. Коли зустрічаю таких людей як вона, завжди потім довго депресую бо розумію, що схожих особистостей, з таким самим кругозором (не буду писати обмеженим, щоб ви одразу не звинуватили мене в суб'єктивізмі, прийдіть до цього самі) дуже багато, а можливо навіть більшість у нашому вавілонському суспільстві. Кожний її життєвий крок "кричить" про те, що він хибний, хоча з кожним наступним при правильній корекції, можна б було нівелювати наслідки попереднього, але навіщо. Хоча не думаю що це якийсь цілеспрямований план на самознищення, це більше схоже на тупість. Причому не вроджену, а набуту: передану в спадщину від батьків, подаровану ближнім оточенням, і вичитану в романах з м'якою палітуркою. І хай би деградувала між собіподібними скільки влізе. Але ж ні, є жіночий інстинкт, який їй щодня після 18 років точив мозок: потрібно народжувати. І вона справляється з цим 1%вим завданням. А ось тут і починається саме страшне: все це приданне, про яке ми говорили, вона передасть невинному новородженому, який уже на цих несвіжих дріждях почне рости. Родилась - недовчилась - одружилась - розродилась - розвелась... поки що так... Блін, як мене це нервує.
50. Ніколи не думав, що буду відчувати незручності від жіночої уваги. Тільки не подумайте нічого такого, про що більшість із вас уже подумало. Я маю на увазі не в загальному жінок, а одну конкретну особу. Так - вона гарна, так - вона не занадто розумна (якраз як мені подобається... часом), так - було купа можливостей скористатися її люб'язністю (при тому мушу сказати сама "люб'язність" була досить неприкрита), так - не буду приховувати, що дійсно непоганий варіант. Так в чому ж проблема? В сумлінні? Можливо частково так, але з цим можна було б впоратися. То що ж тоді? Солідарність, проста чоловіча солідарність! Але зараз не про мої "душевні муки", а про вияви її неадекватної як на мене поведінку. Буду говорити образами: хіба може "точилка" у якої є свій "олівчик", який уже досить довго гостриться в ній, у його присутності і не в його присутності постійно зосереджувати увагу на іншому "олівчику", говорити що він яскравіщий, довший і пенальчик в нього крещий, притому відкрито, подаючи це під видом аля дурнушка, щоб "не схлопотать".
Та ще й при умові, що ці два "олівчика" давно вже малюють разом. Щось не дуже в мене з образним мишленням, грець з ним. Але така ситуація мене уже неодноразово бентежила, та й інших хто при тому був присутній. Так не гарно.....