Кілька годин до зустрічі – це вам не метелики в животі!
Які там до дупи метелики,
коли мустанги розпатлані
мчать розпеченою прерією тіла?
Згори і донизу, знизу і догори – гуп-гуп-гуп! – копитами крешуть….
І як їх загнати в обору, як загнуздати, як осідлати?
Зась!
Дивися в даль дівко, за оковид, крізь вікно запітніле.
Тіла свого струну прихили до заплічника
Або караще музику застроми у вуха
Маріконе, Кітаро, а краще Моцарта Сорокову
Кілька годин, а потім поцілунок солодкий короткий, як постріл -
ну не можна ж отак на людях...
Далі - якихось 15 хвилин додому,
кава з корицею і кардамоном,
він пальці тобі цілує, вушко, загривочок, шию...
Мустанги мої лютують - ось-ось розіб'ють обору.
Але ще не час. Душ. Я люблю разом з ним купатись.
Пестощі, доторки, поцілунки...
Понеси мене коню за море синє
до криниченьке, де вода студена,
бо на прерію вирвалися мустанги
і бізони його червоні...
І яка там у біса Європа і яке там її викрадання Туром,
коли тут у Новому Світі
ми кохаємось ніби люди перші,
яких щойно
депортували з Єдему...