...
Мати учнів велика шана та відповідальність. Мати такого учня, як Турдал – подарунок Неба. Знаю, що він вже мене перевершив. Відаю, що незабаром досягне того, до чого мені мандрувати ще багато життів. Усвідомлюю свою вибраність, як учителя. Вчуся у нього, бо скоро нам випадає розлука і в цьому життя ми не побачимося більше.
Я одразу зрозумів, що той п’ятирічний малий стане моїм останнім і найкращим учнем. Він умів мовчати і питати. Турдал швидко вивчив ойратську і мою рідну, чанську. Я навчив його мистецтву каліграфії. Турдал пише чанською такі вірші, яким позаздрять найкращі поети Імператорського Двору. Його наскельні малюнки недосяжні в майстерності для чанських малярів.
Його жадоба до знань – нелюдська. Турдал прочитав все, що було у мене і в книгозбірні Великого Хана. Мій любий Учень створив писемність для ойратів. В ній немає так любих мені ієрогліфів. Всього сорок чотири знаки Така от абетка. Але Учкурюк заборонив її. А Великому Хану достатньо чанської грамоти. Так що ойрати ще довго будуть неписьменними.
Турдал - гнучкий, як зелений очерет. Він може довго пливти в крижаній воді, призупиняти дихання, уповільнювати серцевий ритм. Його здатність схоплювати вміння на льоту вражає мою уяву. Справді цей юнак – посланець Неба. Він випромінює світло, яке не сліпить. Його слова занурюють слухачів туди, де відкривається потайні дверцята до Білого Кришталю в чорноті людського єства.
В мистецтві володіння найкращою в світі зброєю, людським тілом, Турдалові немає рівних. В поєдинках він не нападає першим. Голіруч він перемагає воїнів зі списами, мечами і сокирами. Його швидкість і неймовірна пластичність перемагає тупу лють і бичу силу.
Я бачу долю цього незвичайного чоловіка. Мені паморочиться голова, коли я бачу на які висоти духу він має зійти…