Де грози падають, там райдуги встають

Маргарита Мон
«Де грози падають,
Там райдуги встають»
Павло Тичина

***

Переживем скорботи і свавілля,
Кровавий розбрат,
Втрати, сум, докору,
Пройде нарешті наше божевілля,
Піднімемось з пригнобленого мору.

Випробування змінять сподівання,
Дай Бог нам розібратись – Друг нам хто?,
І, якщо є у когось ще вагання,
Вдінь окуляри й подивись в вікно.

Сліпі сліпих ведуть,
Нащо нам очі?
Посперечатись хочеш?
Я НЕ ХОЧУ!