ШУКАЧІ ІСТИНИ
***
Все в житті цим у русі нестримнім.
Кожна мить – одкровення варган.
Проковтни лише краплю істинну, –
І прилучить тебе океан.
***
«Смак істини… Як нам його пізнати?» –
Спитали раз старого відуна.
«Хто з чаші щастя пив, – одрік мудрець, –
Той знає смак Небесного вина».
***
До Старчика звернулися із запитанням:
«Як би він охарактеризував справжнього шукача істини?»
«Справжній шукач, – сказав мастак, – це царина після лагідного літнього дощика-поливайчика».
***
Гей, шукач на човні серед моря!
Вдивляйся в одвічную піну води.
Хвилі – то твій полон і воля;
Ти вже забув як ходив по землі.
***
Хтось із великих запитувачів звернувся до Старчика з таким запитанням:
«Ось ви сказали: «Край як необхідно стати на дорогу, яка веде углиб внутрішнього світу людини». Тому хочеться знати, чи довга та дорога до пізнання себе, чи, може, є коротка стежина?»
«Відповім таким чином, – сказав мудрець, – якщо людиною опанував дух тяжкої хвороби, скільки потрібно часу, щоб видужати? Тут багато що залежить від самої людини. Один чоловік каже собі рішуче: «Будь-що, здолаю недуг», – і в ту ж мить починається зцілення. Другий замислюється: «Чи допоможуть ліки?», а тоді, з недовірою, зі страхом підступається до лікування. Безсумнівно, перший швидше поверне собі загирене здоров’я. Пізнати себе – те саме, що й вигребтися з недуги. Але та «коротша стежина» видасться не такою вже й короткою і легко, бо пролягає вона через чотири гори, верхівки яких прийдеться підкорити. Ім’я тим пікам:
Перша: БОРОТЬБА ПРОТИ ВИБОРІВ
Друга: БОРОТЬБА ЗА НАЙНЕОБХІДНІШЕ
Третя: ВІДСУТНІСТЬ ОРІЄНТИРІВ
Четверта: ВІДСУТНІСТЬ…
***
Старчик казав:
«Хто в двадцять років не знає що йому треба, в тридцять ще не почав шукати дорогу до себе, тому сивина буде не в утіху, ціпок замінить мудрість, а смерть нажене жаху».
***
Одного разу, прийшов до Старчика молодцюватий шукач царства Мудрості із запитанням: «Найголовніше, що маю пам’ятати, долаючи Великий Шлях?»
І Старчик сказав:
«Дай Бог, щоб ти ніколи не забував, що терен терпкий, щавель кислий, цибуля гірка, а морква солодка!»
***
Одного разу до Старчика завітав спудей і сказав:
«От вирішив я прийняти шлях вузький, утішний од орави, хочу пізнати себе. Направ мене, шановний, щоб я вірно зробив свій перший крок».
А той йому:
«Ти перший крок робиш, а я ось сьогодні останній зробив. Тож у мене свято. Треба відзначити. Піди, голубе, до погрібника, та візьми у правому кутку на середній поличці пляшку з вишневою наливкою. І посидимо ми з тобою в «холодочку, при солодкім медочку».
«З радістю сходжу, – сказав спудей. – А свічку чи світильника дасте, бо там, певне, темно?»
«Темно. Та, на жаль, ні свічки, ні світильника в мене немає. Ти вже якось побережися».
Сходив спудей по наливку, а коли пригубив трохи солодкої рідини, ізгадав він за чим прийшов, і знову питається:
«Ну, то що, підкажеш як мені перший крок зробити?»
«А ти вже його зробив», – відповів мудрець.
«Невже?»
«Так».
«Коли?!..»
«Як у погрібник ступив. Запам’ятай, соколе, цей день, ще й моє прислів’я: «Хто питає – не шукає; хто шукає – не питає».
***
Один мірошник сказав якось Старчику:
«Я піду за тобою, але візьму з собою свій вітряк».
«Бери, – сказав на те сивань, – Важкою буде твоя хода, але це не завадить тобі йти за мною».
***
Не тікає те тісто, яке жадає стати хлібом і не боїться вогню.
***
Старчик якось сказав:
«За кожною здобиччю стоїть мисливець. Жадану справжність не піймаєш, сільце не накинеш».
Його запитали:
«Що маєш на увазі, коли кажеш «прехороша справжність»?»
Сивань-кебета пояснив:
«Доньку Радуниці, Княжича Покою, Посланця Виру, Панну Вдиху і Видиху…»
***
МЕРТВА ГОЛОВА
Є такий метелик бульб’яник або ж «Мертва Голова». Прозвали його так тому, що в нього на волосяній грудці чітко висвітлено малюнок: людський череп, а під ним дві схрещені кістки. Цей метелик, щоб одвідати щільникового меду, пробивається крізь бджолину сторожу до вулика. Метелик знає, що назад йому дороги нема, і все ж іде на смерть (ніби несе свою голову на заклання) заради ароматної ласи. Так і справжній шукач, будь-якої миті готовий розпрощатися з життям, аби тільки потрапити до Вулика Всесвітнього Ладу.
***
Радість самопізнання Старчик називав словом чариведь, а вчення пращурів-відунів словом татхата.
***
Щоб підкреслити красу та значущість внутрішніх мандрів, Старчик полюбляв цитувати народне прислів’я:
«Зверху горе та лихо, а всередині гарно та тихо. Живи тихо, не плюскоти».
***
Втратиш ранок - втратиш день; загубиш казковість - загубиш життя.
***
Шукачеві істини притча - пиріг.
***
Для справжнього шукача смак істини, як врода – жінці.
***
Щоб пояснити учням науку самопізнання, Старчик наводив приклад із цибулиною. Він казав: «Починайте її роздягати. Вишукуйте сутність цибулі. Хай котяться сльози розпачу – не зупиняйтесь. За останньою одежиною, вам відкриється сутність вашого єства. То буде мить великої радості і найбільш значущого відкриття – що ви насправді є».
***
Істину шукати – не на дудці грати.
У цій справі треба велику сміливість мати.
У кого дух загартований, тільки той шукає Невідоме.
У кого дух, мов кволе курча, –
не підходить на роль шукача.
Хто став на Путь – уважним будь!
Як вийшов із хати, готуйся відкрито приймати
Усе, що дарує життя,
без скління і каяття.
Шукати істину – ризик вельми великий.
Декому на це не вистачить віку.
Та щоб Божого Царства дістати,
навіть сто життів варто віддати.
Хто помер і воскрес, той дійшов;
Він-бо в Бозі блаженство знайшов!
***
Один пішов шукати влади. Де він? – «Загнали під ляду».
Другий збирав земні скарби. Де він? – «Гниє у багні».
Третій шукав щастя з жінками. Де він? – «Товче горе ночами».
Четвертий пішов шукати Небес. Де він? – «Був помер і одразу ж воскрес!».
***
Щоб податись у внутрішні мандри,
Треба мажу терпіння зібрати.
Царство Боже відкриється вам, –
Всім відважним й терплячим синам!
***
Схід і захід сонечка прекрасні.
День бува і щасний, і нещасний.
Будь в собі незмінним, як світило,
Дух твій стане колосом дозрілим.
***
О, істини замріяний шукач!
У світі цім є все: і сміх, і плач;
Падіння, злети, темрява і сяйво...
Пораду сю мою затям негайно:
Не вибирай хороше, зле не гань.
Це є одвічна таємниця тайн.
Радій всьому, що Сущий подарує.
І вдячний будь. За вдячністю прямує
Коротша ніч і довший день.
Чимдалі так: один осяйний день.
Тоді пташки співатимуть невпинно.
Сади не одцвітатимуть. Чарівна
Посмішка не полишатиме вуста.
Оце тобі і міра, і мета,
Танок душі, і істина свята!
***
Хто що збирає, той те і має.
Бо яка рідина у пляшці,
Така і у склянці.
***
О, самопізнання замріяний шукач!
Іди вглиб себе, не сумуй, не плач.
І пам’ятай: ти не один;
у твоїм серці мешкає мудрець,
Якому знано і початок, і кінець.
Ліворуч від тебе – зло, праворуч добро.
Усе те вилучає твоє єство.
Вір мудрецю, він тебе виведе на праведну дорогу,
Що веде до Храмини Бога!
***
Порада Старчика: «Вір пораді радісного».