День відлітає крізь бабине літечко.
Бродить душа по прозорому світові.
Вечір над річкою тихо пливе.
Небо, пронизане пасмами світлими,
Золотом гасне, багряно цвіте.
Димом, що стелиться солодко дихати...
Згасне, пов'яне, ось-ось відійде,
Закарбувати б, у серці залишити
Сумно-прекрасне шитво золоте.