Якби я був чарівником світу свого чарівного, я би лежав горілиць зараз і милувався небом. Я би дитинно марив, я би дитинно мріяв, слухав би шепіт листя і засинав би тепло.
Я би гортав книгу, в далекій отій кімнаті. Розплутував би клубок літер і розпускав по хаті. Літав би коли смеркає над гаєм, що під горою, на вінику чи на ціпові, але властиво не в гравіцапі.
Якби я був магом в Берні, чи характерником у Трипіллі, я мав би над водами владу і над роями джмелів. Дружив би я з людом різним: з мавками, вовкунами, вар'ятами і ченцями, що, власне, одне і теж саме. Писав би я в надвечір'я чергові свої телепато_грами, а потім запивав би усе те гербатою навпіл з оковитою в двісті грамів.
Текло би життя моє любо, по катакомбах Світу. Якби я був магом, я завше залишався б з тобою, моє веснянкове Літо.