КУКОБНІСТЬ УКРАЇНЦІВ
До схід сонця воду брала,
В барвінку купала…
Т.Г.Шевченко
Вода, як один з елементів світотворення, завжди обожнювалась українцями.
З усіх стихій, вода – найм’якіша.
З усіх стихій, вода – найсильніша.
Стань водою, то й підеш
і низом, і горою.
Вода стала синоніном здоров’я. Тому й бажали люди одне одному: «Будь здоровий, як вода»; прислів’я складали: «Глянь на воду та на свою вроду».
Там стояла та криниченька;
Там дівчина умивалася,
Гранітуром утиралася,
Красотою вихвалялася.
Та й сама дівчина уподібнювалася воді:
Ой ти, мила, милесенька,
Яка ти миленька:
Як у полі при роботі
Вода холодненька.
Природну охайності українців засвідчують багато які з пісень:
Побіжи до криниці по водицю,
Умий собі головоньку і личенько,
Помолися вірно Богу,
Дасть тобі доленьку добру.
У чужих селах дощі йдуть,
А на наші села річки течуть.
Загорожу я тином річку,
Та зажену лебідя і лебідочку.
Лебідь буде купатися,
А лебідочка вмиватися.
То ж не лебідь купається,
Не лебідочка вмивається –
То козаченько купається,
Молода дівчина вмивається.
Двоє милих щиро ся любило;
При одні ся водиці вмивали,
В один рушник личко утирали.
Втиралися «рушничками рубковими». А ще: «умивали личко, як шкляночку», «молоком вмивалися, рожою втиралися»; чоловіки голили собі бороду й голову, полишаючи тільки чуба.
Дівчата доглядали своє волосся, коси мили у пахощах:
Дівка косу чесала
І приговорювала:
«Ти рости, коса,
До красного пояса,
До червоного чобота».
Давня примовка підтверджує прихильність українців до чистоти: «Клопоту стільки (мало – О.В.), як синього за нігтем».
Наші предки казали: «Душа жінки живе в любові, а тіло жінки живе в чистоті. Немає любові – жінки немає, немає чистоти – чару жіночого немає. Життя – квіти, з яких мед збирати – мужа кохати».
Дітей (як хлопчиків, так і дівчаток) змалечку купали у зіллі пахучому. Зазвичай, у купіль дівчинки клали ромашку («щоб рум’яна була»), калину («щоб красна була»), гілочку вишні («щоб гарна була»), материнку («аби хвороб не знала»), любисток («щоб луб’язна була»). У купіль хлопчикам додавали гілочку дуба («щоб був міцний, як дуб»), листя й коріння любистку («щоб любили»). Купали приспівуючи:
Купалися ластів’ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми білотілі
Та ще й білолиці.
Купалися ластів’ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми чорноброві
Та ще й білолиці.
У любистку купали,
Живу воду наливали,
Щоб здоров’я тіло мало,
Лиха-горенька не знало.
Тому й жила молодь у чарах чистоти і здоров’я, одне в одного з подивом питаючи:
; Ой ти, милий, в чім купався,
Що ти мені сподобався?
Чи в лілеї, чи в шавлії,
Що за тобов серце мліє?
– Купав я ся в меді, вині,
Купав я ся в цвіт-калині,
Купав я ся в панській рожі,
Жеби я був хлопець гожий.
В чім тебе мати купала,
Що ти такі щасті дала?
Чи в любистку, чи в шалфії?
Як згадаю, серце мліє.
Коли ж до дівки залицявся забрьоха («такий вдався, сім літ не купався»), ще і вихвалявся:
Я й не умивався, і не втирався,
Я ж тобі, дівчинонько, й так подобався,
...то вона його:
Мила я милого, та був дуже брудний;
Я ’го намочила на три доби в студні.
(3, стор. 512)
А після сполуки власкавлена красуня знову йшла до води:
На кладочці стояла,
Рум’яне личенько вмивала:
Благослови, Боже, і тебе, і мене,
І тоє личко, що цілувало мене.
На кладочці стояла,
Білі рученьки вмивала:
Благослови, Боже, і тебе, і мене,
І тії рученьки, що обіймали мене.
На кладочці стояла,
Білі ніженьки вмивала:
Благослови, Боже, і тебе, і мене,
І тії ніженьки, що ходили до мене.
На кладочці стояла,
Жовту косу чесала:
Благослови, Боже, і тебе, і мене,
І тую жовту косу, що красила мене.
(4, стор. 279)
Так само і чоловіки чекали від жінок перш за все тілесної чистоти:
Ой на греблі козак лежить,
Через яйця вода біжить,
А дівчина з радощами
Бере яйця пригорщами!
– Ой дівчино, яка ти нехлюя, –
Не помила білих рук,
Да берешся за х...!
(54, П. Лукашевич., стор. 63)
У вищезгаданої пісні є чимало варіантів, як от:
Препогана ще й руда,
У кого ти вдалася?
Не помила білих ручок,
Та й за х… взялася.
Неохайних у народі дражнили, називаючи зателепами, нетіпанками, нехмоями, пелеханками, засерами.
Наведу дві дражнлки, яке адресувалися нехмоям. Одна щодо жінки:
На припічку сиділа,
Шилом дупу вертіла,
Дивіться парубки,
Сила в дупі хробаків.
(ф. 28-3, од. зб. 422, арк. 35);
Друга щодо її чоловіка:
Кому яке діло, що дружина моя не біла, я й сам зателепа.
Вода також виступає як спосіб магічного очищення. Вода очищає людину від гріхів.
Отут, бабко, кайся,
Отут не лякайся.
Отут біжуча вода,
Отут і вмивайся.
(2. 607)
Старчик якось сказав: «Щоб очиститись тілом і душею, треба щодня купатися у озері Кохання. Чисте серце вилучає чисті пісні. Вода любові – найкращий оберіг від гріхів. Щоб не заблукати у пошуках священного Озера, треба орієнтуватися на все те, що не скаламучене від початку: яскраві світанки, ясні зорі, пташиний спів, материнську ніжність, прояви радості зачудованого дитя...»
(З книги «Україна Кохання», ; К., Фірма «Деркул», 2005 р.)