РОДИНА РОДА
1. Слава Тобі, вічнотворящий океане божественної потаємненості! Як хороше відчувати єдність із Тобою!
2. Кожний Твій подих, кожний прояв – то школа для мене! Від зірки до світляка – все всотую – вічний школяр на дорозі Вічного Свідка!
3. Не золоті книги ваблять мене, а Красна Гора. Не прагну тлумачити золоті письмена, а прагну долучитися до щирого співу дикого поля, де віє рідним духом!
4. Перейняли ми від Рода тлінне тілечко, а ось живе в ньому, як пташка, серденько наше, і щебече воно щомиті, і нагадує нам про щось утаємнене, що є і чого ми не знаємо. Ще й постійно відчуваючи тісноту клітини мавпячого світу цього, прагнемо пробитися крізь пруття глухої пітьми до волі, де у будь-якому напрямку не спинила б нашого лету жодна, де починається божественна нескінченна гра, для якої і тіло не хитарь (кордон ; О.В.).
5. О, що то за невидимі пахощі, з якими не порівняти пахноту весняного лугу! Що за світ, якого не здатен охопити розум!
6. Невже, Роде, і ми можемо бути творцями сущого? Невже й нам дано робити з мертвого живе, з тлінного нетлю?
7. Як можу не воздати Тобі синовнюю шану, як можу не віддячити Тобі й усім попередникам моїм за даровану можливість споживати ангельський хліб і творити нове, не гублячи зв’язку з корінням Роду!
Божественна сідмиця!