Олександр Виженко
УКРАЇНА КОХАННЯ
(Фольклорне дослідження)
Цей доволі оригінальний твір можна назвати гімном Коханню - автор співає його молитовно й щиро, зачудовано милуючись єднанням душ і тіл. А можна - осанною українській народній пісні, яка увібрала й донесла до нас мудрість одного з найдревніших народів світу, який умів сприймати буття у його багатогранній повноті.
Так само був закоханий в українську народну пісню Микола Васильович Гоголь. У листі до Михайла Максимовича він писав: «Моя радость, жизнь моя, песни! Как я вас люблю! Что все черствые летописи, в которых я теперь роюсь, перед этими звонкими, живыми летописями!.. Вы не можете представить, как мне помогают в истории песни. Даже не исторические, даже похабные; они все дают по новой черте в мою историю, все разоблачают яснее и яснее, увы! прошедшую жизнь и, увы! прошедших людей…» (Гоголь - М.А.Максимовичу, 9 ноября 1833 г.)
Іще він писав: «Коли б наш край не мав такого багатства пісень - я б ніколи не писав його історії, бо я не осягнув би й не мав поняття про минуле».
Не шукайте в «Україні Кохання» традиційних аргументів на користь «одвічної цнотливості українців». Досліджуючи невичерпні фольклорні пласти, автор знаходить у них приклади одностатевого кохання і садизму, інцесту і групового злягання, інші різновиди «неприродного живаскусу». Із, здається, знайомих пісенних рядків автор складає типи українських Казанови і Клеопатри - так само ненаситних у любощах - і, зрештою, робить спробу визначити сексуальні темпераменти і уподобання наших одномовців.
Глибина, системність і водночас поетична замилованість, та неабиякий мовний хист роблять дослідження автора надзвичайно цікавим не лише для фольклористів, а й для найширшого кола читачів.
У книзі збережено особливості авторського письма.
УКРАЇНА КОХАННЯ
«Що дає основу? - Любов. Що творить? – Любов.
Що зберігає? – Любов, любов. Що дає насолоду? –
любов, любов, початок, середина і кінець, альфа і омега».
Г.С.Сковорода
«Цюю ж пісеньку Гафіза
Зганять геть усі,
Хто душею лютий ворог
Радості й красі».
А.Кримський «Гафіз»
Моїй дружині Світлані,
моїй матері,
усім моїм незчисленним
пращурам-тантрикам,
що у своїх танках парування
уславлювали життя
і пробуджували таємничий вогонь Кохання,
ще й тим нащадкам, хто почне в цьому світі
шукати доріг
до священної ПАРИ.
***