***

У нас з тобою немає графіків ,трафіків,
тільки розмови ночами до ранку.
Твоя кава ,мій чай з м'ятою,
стільки подихів ,порухів поруч з тобою.
Ти доросле дитя з очима світильниками,
ти гориш і гориш, до життя ,до чуттів.
Я до тебе не знала,
що значить бути вільною.
Ти свободою напоїв ,
зчарував і з розуму звів.
Шлях твій в темряві безпросвітній,
кажеш ,що я світло твоє,
що зі мною відчув, що живий.
Я і вірю й не вірю ,
бо світло твоє здається
саме мою темряву освітлило.
Розкажи ,що ти думаєш,
чим ти дихав щоранку?
Чому віри так мало у себе?
Чому тільки в ночі ти так вільно дивишся в небо
і чим всесвіт чарує твій розум?
Скільки ще триматимеш мене в руках,
чи покинеш ти мене на ранок?
Я ж би років зі сто просиділа б в обіймах,
в обіймах твоїх..
Бо як ти, вже не буде нікого.