На які речі ви готові чекати? Ще в дитинстві, прокидаючись вранці, трішки запізно, я кликала маму. Чекала її довго, не піднімалась, проте вона не йшла. Матір, мабуть, теж чекала. Вона чекала, поки я піднімуся сама. Ввечері я чекала, поки вона наповнить мені ванну, а перед сном - її поцілунку. Проте я була зовсім маленькою
Ночами, не усвідомлюючи цього, я чекаю на сонце. І лягаю тоді, коли сонце сходить. Перші півні, щебетання пташок, а після - вже світанок.
Чекаю на свою зупинку. Доводиться виховувати своє терпіння, знаходити собі дивакуваті заняття, бо інших в транспорті мало, розважати саму себе, доки чекаєш свого часу.
Доводиться чекати замовленої страви. Можеш себе відволікати чим завгодно, але неможливо пропустити її урочисту появу у залі. Чекання того варте. Воно варте своєї винагороди. Тим часом, за столиком біля вікна чекає хлопець. Можливо, дівчину, приятеля, своєї черги... За сусіднім столиком жіночка малює картину з шоколаду. Вона малює її вже 4-ту годину. Це портрет хлопчика. Його батьки чи родичі, певно, чекають на цю картину, щоб виправдати чекання хлопчика.
Ви маєте надію? Вона забезпечить вас цим дивним заняттям - чекати. І поки ви чекаєте, надія живе. Це те, що змушує людей жити в тяжкий час, залишатися у своєму човнику, не потонути.
Організм теж чекає. Кожен орган займається цим регулярно- чекає своєї черги. Слина допомагає травленню. Але, хоча ми не їмо постійно, вона утворюється безперервно. Вона просто чекає, не втрачає свою надію. Завдяки цьому ми живемо.
Тож, чекайте.