Перевод, а точнее, конечно, интерпретация вирша Лины Костенко.
Капкан судьбы сжимает злом и болью,
а тучи давят свет, ведут грозу,
но я, как зверь… не выживу в неволе…
и вырвусь, даже лапу отгрызу.
*22714
Изначальный вирш:
Покремсали життя моє на частки,
на тьмяну січку слів і суєти
А серце виривається із пастки —
у нетрі дум, під небо самоти.
У мовчазливу готику тополі,
в труда одухотворену грозу.
Я трохи звір. Я не люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапу відгризу.
Фотографика автора интерпретации.