ти

Екатерина Головницкая
Мій ранок - кава,
вечір - каяття.
Ночами - голод,
на десерт - розлука.
Я падаю в холодні сильні руки
і подих твій наверне до життя.
Гарячі губи ,очі - карий мед.
Твій запах - гори, що огорнуті лісами.
Ти той , з поем прадавніх про богів,
з небес зійшов і темряву розвіяв.
Де ступиш, все навколо ожива,
всі ріки б'ють піснями о пороги.
Твій голос - мантра,
шепіт - колискова.
Коли дивлюсь в пітьмі на твої очі,
в них всесвіт ,що полонить людські душі.
Я за тобою на війну ,в пітьму, у голод,
доб'ю, помру і кров'ю захлинусь.
Я буду силою твоєю,
музою,
пантерою.
Впущу і відігрію від дощу.
Прийди, відчуй моє кохання,
для тебе я його в собі трима.
Візьми до рук, плекай ,цілуй безжально,
тандем сердець ,у такт до забуття.