Так доста слів, але нема чого казати
Так хочеться писати, тільки що?
Повільно відвикаю відчувати
І потяг мій уже давно пішов
Таким здається все нікчемним
Без сенсу все, затьмарено, в тіні
Те що любилося, здавалося буденним
Тепер по інший бік «Берлінської стіни»
Так доста слів, але нема чого казати
Хоча можливо й можна пару слів
Це я без тебе відвикаю відчувати
Спинись, поки я зовсім не зомлів