Угорі: гроши часів окупації
Не зрадники, а патріоти
Українська інтелігенція в оку¬пованому Харкові не була войов¬ничою, але в душі не підтримува¬ла «новий порядок», а мала на меті незалежну Україну, хоча і в перспскгиві. Усі твори, які друку¬вались в нечисленних видавницт¬вах, були українські за змістом, сповнені житгєстверджуючог о па¬фосу, патріотизму. Ця риса була найнеобхіднішою в той час - Україна жила! В тому, що харків¬ська творча інтелігенція покинула Харків та подалась на Захід, вин¬на лише радянська система зі сво¬єю звірячою, антигуманною полі¬тикою, у чому багато хто встиг переконатись.
Колабораціонізм виник у Франції, коли частина правля¬чих кіл у 1940 році відмовилась від опору німецьким агресорам і стала на шлях активного співро¬бітництва з ними. Літературним прикладом колабораціоніста є Сітка Чарлі, герой оповідання Джека Лондона «Мудрість сніж¬ної стежини»:
«Коли він змужнів, він вирішив зовсім піти від своїх братів по кро¬ві й назавжди пов’язав свою долю з білими... Все це породило зневагу до власного роду...».
Інакше було з інтелігенцією Харкова - переважно всі вони співпрацювали з культурницьки¬ми установами, де була можли¬вість щось робити на користь на¬ціональної ідеї. Цього напрямку творча інтелігенція дотримува¬лась і на еміграції, не зрад¬жувала України, рідної держави. Навіть посадника міста Харкова Олександра Платоновича Семе- ненка не можна вважати кола¬бораціоністом, про що сказано у книзі «Харків, Харків...» [Ліг. 93].
Виїхавши на Захід, представ¬ники харківської еміграції другої хвилі, переважно письменники, продовжували творити на літера¬турній ниві. Було написано ба¬гато цікавих творів, якими суттє¬во збагатилась українська куль¬тура. У вільному світі ці люди не загубились, знайшли себе, нала¬годили зв’язки між собою, листу¬вались.
На сьогоднішній день фонд відділу україніки Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка майже на третину складається з творів письменників української літе¬ратурної діаспори США, Кана¬ди, Німеччини.