ХОТКЕВИЧ ГАЛИНА ГНАТІВНА (НAP. 1929)
-
Галина Гнатівна Хоткевич - молодша донька відомого укра¬їнського письменника і музикан¬та Гната Мартиновича Хотке- вича, розстріляного більшови-« ками. Галина Гнатівна народи¬лась 2 червня 1929 року в селищі Високе Харківської області.
Під час війни разом зі своєю матір’ю Платонидою Володими¬рівною Галина Хоткевич зали¬шилась в окупованому Харкові й пережила всі ті негаразди, які випали на долю мирних жителів.
В лютому 1943 року Плато- нида з донькою виїхали з Харко¬ва і після довгих поневірянь 22 червня 1943 прибули до Львова. Тут вони прожили близько од¬ного року і з наближенням ра¬дянських військ подались далі на Захід. За короткий час зміни¬ли десятки адрес у Румунії, Польщі, Угорщині, Чехословач- чині, де матір Галини заареш¬тували агенти СМЕРШу.
З чужими людьми дівчина по¬трапила спочатку до Кракова, потім добралась до Парижу. Там вона деякий час відвідувала школу.
В подальшому Галина Гнатів- на отримала освіту викладача музики та співу.
У 1954 році Галина Хоткевич одружилась з Павлом Козакеви- чем, сином професора Харківсь¬кого технологічного інституту (пізніше політехнічний інститут). У подружжя народилось троє синів.
1963 року Г. Г. Хоткевич з сім’єю виїхала до Рабату (Ма¬рокко), де вони прожили 20 років, потім повернулись до Франції.
У Франції викладала спів для вагітних жінок (як нововведен¬ня), навчаючи їх співати різними мовами, переважно українсь¬кою. 1989 року «Укртелефільм»
(Київ) зняв документальний фільм - розповідь Галини Хот- кевич про важливість співу та його вплив на розвиток майбут¬ньої дитини.
Перу Галини Хоткевич нале¬жать і літературні праці: «Коло не замикається» (зі спогадів про батька), «Слідом за пам’яттю» [Літ. 108], «Зелена книжечка» (досвід оздоровчого харчування у Франції-), її стараннями видані у Харкові та Кисві батькові тво¬ри «Катрине весілля», «Григорій Сковорода».
У Франції Галина Хоткевич проводила роботу щодо озна¬йомлення місцевого населення з історією України, її культурою. Писала статті, влаштовувала ви¬ставки, концерти, пропагувала писанкарсгво у французьких школах і зібрала велику колек¬цію писанок власної роботи.
У 1997 році створила відео- фільм французькою мовою «Бан¬дура - пам’ять українського на¬роду». Цей фільм був показаний на телебаченні в 17 франкомов¬них країнах.
Завдяки невтомності Галини Хоткевич, при підтримці Фонду національно-культурних ініціа¬тив ім. Гната Хоткевича та міс¬цевої влади в селищі Високому відкрито меморіальний музей видатного письменника Слобо¬жанщини (нині - філія Харківсь¬кого літературного музею), ви¬дані неопубліковані твори Гната Хогкевича, зокрема «Тарасик» (про дитячі роки Шевченка),
(Київ) зняв документальний фільм - розповідь Галини Хот- кевич про важливість співу та його вплив на розвиток майбут¬ньої дитини.
Перу Галини Хоткевич нале¬жать і літературні праці: «Коло не замикається» (зі спогадів про батька), «Слідом за пам’яттю» [Літ. 108], «Зелена книжечка» (досвід оздоровчого харчування у Франції-), її стараннями видані у Харкові та Кисві батькові тво¬ри «Катрине весілля», «Григорій Сковорода».
У Франції Галина Хоткевич проводила роботу щодо озна¬йомлення місцевого населення з історією України, її культурою. Писала статті, влаштовувала ви¬ставки, концерти, пропагувала писанкарсгво у французьких школах і зібрала велику колек¬цію писанок власної роботи.
У 1997 році створила відео- фільм французькою мовою «Бан¬дура - пам’ять українського на¬роду». Цей фільм був показаний на телебаченні в 17 франкомов¬них країнах.
Завдяки невтомності Галини Хоткевич, при підтримці Фонду національно-культурних ініціа¬тив ім. Гната Хоткевича та міс¬цевої влади в селищі Високому відкрито меморіальний музей видатного письменника Слобо¬жанщини (нині - філія Харківсь¬кого літературного музею), ви¬дані неопубліковані твори Гната Хогкевича, зокрема «Тарасик» (про дитячі роки Шевченка),
«Українські народні інсфументи», «Підручник гри на бандурі». .Раз на три роки у Харкові проводиться Міжнародний конкурс гри на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича, де Галина Хоткевич . є почесниим членом жюрі.і
На сьогоднішній день Галина Гнатівна листується і підтримує особисті зв’язки з літературною громадськістю міста Харкова.