Краплі дощу на твоїх віях,
В росі замріяне чоло,
Ти побувала в моїх мріях,
В житті ніколи не було.
Ходив, дивився та вагався,
Як подружитися - не знав,
Лиш спогад болісний зостався
Та в серці ледь помітний шрам.
Дощі ідуть, вода стікає,
З – за хмари сонце вигляда,
Природа - матінка лиш знає
Де й з ким нам щастя чи біда.
5.07. 2014р., Київ