С украинского http://www.proza.ru/2014/07/08/149
«Такие они, ирландцы: к шуткам относятся серьезно,
а серьезные вещи воспринимают как шутку».
(Шон О'Кейси)
Если б я жил в имении Пауэрскорт,
Я бы тогда был джентльменом,
Я бы смотрел на холмы Виклоу* -
Такие романтичные, что всем напоминают
О чём-то, и о святом Патрике,
Если слегка прищурить глаза -
По утрам, когда туман
Ещё сладковатый, ещё напоминает молоко,
Звал бы слугу Джеймса
И лысого кастеляна Брауна**,
Спрашивал бы, почему у них имена
Такие, как у сасенов - англо-саксов проклятых,
Напоминал бы им об обязанностях
И велел бы приготовить чаю***.
А потом смотрел бы на деревья,
И думал: «О, какие же они старые!
Старше, наверное, клана О'Ґара!»
Но я никогда не буду жить
В роскошном имении Пауэрскорт****
И разгуливать хозяином
По его помпезным аллеям,
Может, потому, что я не джентльмен*****,
Не имею черного цилиндра******,
Не умею смотреть снобом вдаль,
И вообще мне не нравится
Жить в имении Пауэрскорт,
Потому что не та эпоха и мне хочется
Играть на скрипке и слоняться бродягой
По холмам Виклоу,
И слушать, как море злое
Бьется волнами о лбы скал*******
Майзен Хед или находить в летописях
Имя короля Коннахта
Домналла мак Гарда,
А это несовместимо с титулом
«Владелец имения Пауэрскорт».
Примечания:
* А там не только холмы - там еще водопады красивые есть...
** Такие фамилии давали ирландцам во времена английского короля Генриха VIII - вместо ирландских, запрещенных.
*** Шеймус О'Калаган, мой старый знакомый, был большим ценителем чая. Он жил в графстве Виклоу, хоть родом был совсем не оттуда. Он знал кучу интересных историй про озеро Глендалох - большинство из них он сам и придумал. Например, о бароне О'Данне, что в том озере утонул, а потом ежегодно в каждую Страстную Пятницу приходил в паб «Бродяга Рони» и сидел среди пьяных посетителей.
**** Если честно, я никогда и не собирался в тех краях жить. Даже если бы мне сказали: «Шон, поживи немного в имении Пауэрскорт, мы тебе за это заплатим!» Я бы все равно отказался!
***** А кого сейчас в графстве Виклоу можно назвать джентльменом?
****** На самом деле черный цилиндр у меня есть. Но я его никогда не надевал. Нет, вру! Надевал один раз - в 1954 году на свадьбе у кузена моего хорошего приятеля Сэма О'Махони. Но вид тогда у меня был очень старомодный и придурковатый.
****** А оно таки там грохочет! Это в Манстере, около Бантри, в графстве Корк. Я там бывал три раза с Джонатаном мак Клэнси.
***
Маjeток Пауерскорт
Шон Маклех
«Такі вони ірландці – вони до жартів ставляться серйозно,
а серйозні речі сприймають як жарт.»
(Шон О’Кейсі)
Якби я жив в маєтку Пауерскорт ,
Я був би тоді джентльменом,
Я дивився б на пагорби Віклоу* –
Такі романтичні і так всім нагадують
Про щось і про святого Патріка,
Злегка примруживши очі –
І то зранку, коли туман
Ще солодкавий, ще нагадує молоко,
Кликав би слугу Джеймса
Та лисого каштеляна Брауна**,
Питав би чому в них імена
Такі як в сасенех – англо-саксів клятих,
Нагадував би їм про обов’язки
Та велів би приготувати чаю***.
А потім дивився би на дерева,
І думав: «О, які ж вони старі!
Старіші, певно, клану О’Ґара!»
Але я ніколи не буду жити
В маєтку розкішному Пауерскорт****
І гуляти господарем
Помпезними його алеями,
Може тому, що я не джентльмен*****,
Не маю чорного циліндру******,
Не вмію дивитися снобом в далечінь,
І взагалі мені не подобається
Жити в маєтку Пауерскорт,
Бо не та епоха і мені хочеться
Грати на скрипці і вештатись волоцюгою
Пагорбами Віклоу,
І слухати як море зле
Б’ється хвилями в чоло скель*******
Майзен Хед або знаходити в літописах
Ім’я короля Коннахта
Домналла мак Гарда,
А це не сумісно з титулом
«Володар маєтку Пауерскорт».
Примітки:
* - а там не тільки пагорби – там ще водоспади гарні є...
** - такі прізвища давали ірландцям в часи англійського короля Генріха VIII – замість ірландських, заборонених.
*** - Шеймус О'Калаган мій старий знайомий, був великим поціновувачем чаю. Він жив в графстві Віклоу, хоч родом був зовсім не звідти. Він знав купу цікавих історій про озеро Глендалох – більшість з них він сам і придумав. Наприклад, про барона О’Данні, що в тому озері потонув, а потім щороку кожної Скорботної П’ятниці приходив у паб «Волоцюга Роні» і сидів між п’яних відвідувачів.
**** - якщо чесно я ніколи і не збирався в тих краях жити. Навіть якби мені сказали: «Шон, поживи трохи в маєтку Пауерскорт, ми тобі за це заплатимо!» Я би все одно відмовився!
***** - а кого нині в графстві Віклоу можна назвати джентльменом?
****** - насправді чорний циліндр у мене є. Але я його ніколи не одягав. Ні, брешу! Одягав один раз – у 1954 році на весіллі в кузени мого доброго приятеля Сема О’Махоні. Але вигляд тоді в мене був дуже старомодний і придуркуватий.
****** - а воно таки там гуркоче! Це в Манстері, біля Бантрі, в графстві Корк. З там бував три рази з Джонатаном мак Кленсі.
© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №214070800149