«Навіть коли приходить до влади істинний правитель,
Людяність може утвердитися лише через покоління.»
(Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)
Старий вчитель не потрібен правителям,
Старий вчитель не потрібен чиновникам,
Кому потрібні ідеї про справедливість
У цьому світі війни і ненависті?
Добре хоч учні старі – нині шановані,
Що чинів домоглися, до князів наближені
Старого вчителя відвідують –
Може й з повагою нелицемірною…
Може й справді не забуваючи…
Чомусь учень Жань припізнився,
Обіцяв зайти, і прийшов пізно
Коли місяць оповні
З під небосхилу визирнув
І давно час було на лютні
Мелодію «Крики чайок» заграти.
- Чому ж завітав так пізно?
(А вітер листя шовковиці тріпоче,
А вечір такий запашний як рис навесні).
- Справу державну при дворі князя
Обговорювали. Тому не міг стопи свої
До Вашого обійсті тихого направити…
(А вечір тужавів як прядиво шовку,
А весна у буття – квітами…)
І Вчитель відповів лише:
- Та справа не могла бути державною.
Інакше б я давно б чув про неї,
Хоч і не служу ніде…
(А рисове вино в келиху синє,
Хоч слабеньке, бо в царстві Лу
Зроблене…)