Знаєш, Серце, це так просто добре
знати, що тебе люблять:
дід, теплий і дужий, щоправда щетина жорстка;
баба, така мила, щотижня смачні гостинці,
то полуниця рання, а то черешні, вишні,
налисники, мед, сонце плямами на спориші двору;
мама, така гарна, неначе з фрески або з ікони,
терпить, але читає Солом'яного Бичка в соте;
тато, ще зовсім хлопець і вчинки його хлопчачі,
він мене також любить
по-своєму, я це знаю;
його сестра незаміжня, я називаю її Тося,
її подарунок - найкращий - пожежна машина,
як в діда...
сини його, дядьки себто, до війська ідуть по черзі,
я плачучи їх проводжаю, вони - мої перші друзі,
вони мене люблять найбільше, мені так здається сьогодні...
Тепер ти знаєш, Серце, чому так люблю життя,
тебе та себе в ньому,
дерева, траву, дельфінів і навіть жирафів.
Я їм віддаю те, що мені залишили всі ті,
хто просто мене любили...