Казки вiд тьотi Мотi. Казка 3

 
На теми телевізійних програм

Казка про те, як двоє чоловіків жінок на тиждень поміняли

 
Жили-були дві сім ;ї. Сашко та Ірина жили в Богом забутому селі, а Жанна та Максим – у великому індустріальному місті.

Сашко ніде не працював – не було роботи, Ірина гляділа за двома дітками: старшим Женею та молодшеньким Олексійком. Жили на ті гроші, що давала влада на дітей та на пенсію тещі.

Максим був середнім підприємцем. Він з ранку до ночі був на роботі, зате Жанна сиділа вдома – дивилась за малими дітьми: Артуром та Христиною. Правда, у них була ще й няня.

Сашко три рази на тиждень ходив на полювання. Дивись, щось і вполює – все ж якась допомога. Приходив втомлений, зразу валився на ліжко, відпочивав. Ірина ж забирала хлопчаків, щоб не турбували батька – годівника. Відводила їх до матері, а сама за цей час встигала прибратись в будинку, наготувати їжі, попрати, вимити посуд, нагодувати велике хазяйство: свиней, качок, курей, індиків та маленьке телятко. Вже до вечора, коли Сашко відпочив та забрав дітей у тещі, Ірина валилась з ніг від утоми, але посміхалась, бо чоловік дуже любив її усміхнену.

Жанна теж дуже втомлювалась. З самого ранку у неї було багато роботи. Вона цілувала дітей, коли няня приводила їх до неї. Потім довго приводила себе в порядок, сидячи перед дзеркалом. Снідала в своїй кімнаті, бо спускатись до їдальні не було сил. Затим їхала до салону, де всілякі процедури вимотували так, що до машини її проводжав охоронник, обережно підтримуючи під ручку. Обідала майже завжди в ресторані навпроти дому, або замовляла готові обіди додому, бо готувати після процедур зовсім не хотілось та й не вміла.

Максим приїжджав додому увечері,  цілував Жанну, яка подавала йому вечерю, приготовану нянею, яка по сумісництву працювала ще й кухаркою. Жанна відкидалась на подушки дивану, втомлено закочувала очі під лоба, поправляла якесь пасмо волосся, ніби витирала трудовий піт і розслаблено розпитувала чоловіка, як пройшов його день.

Одного вечора Максим запропонував:
- Мила, я тут подумав, що тобі треба трохи розвіятись, відпочити від домашніх турбот. Якщо хочеш, куплю путівку на якісь острови. Або, якщо хочеш потрапити в «ящик», то давай приймемо участь у проекті «Міняю жінку». Як тобі така ідея?
- Ти хочеш сказати, що мене покажуть по телевізору? – зраділа Жанна і заплескала в долоні. – Подружки повмирають від заздрощів!

В цей час в селі Сашко сидів біля телевізора і дивився передачу «Міняю жінку».
- Іро! – погукав жінку.
- Га!
- Я чув, що за участь у проекті платять чималі гроші. Не хочеш заробити?
- А що, можна? – усаджуючи на коліна маленького Олексійка, запитала Ірина.
- А чому ж?  Подамо заяву, може, й попадемо на передачу.
- От, якби… Були б гроші, купили б малим на зиму чоботи, - почала мріяти Ірина. – Ти б не ходив на полювання, бо було б за що купувати продукти.
Так і зробили. Одного чудового дня обом сім ;ям прийшли запрошення на участь у програмі. Ірина поїхала в місто до Максима, а Жанна – в село до Сашка. Ірина довго розписувала, що потрібно робити кожного дня, а Жанна похмуро дивилась на чистий папірець, та так нічого і не написала.
«Нічого, - подумала вона, - приїде, подивиться, сама розбереться».
Зустрічали Ірину няня з дітьми. Маленький Артур недовірливо дивився на чужу тьотю, яка приязно усміхалась йому, а Христинка вчепилась няні за руку і боялась відпускати, бо їм сказали, що весь тиждень вони будуть жити з цією чужою тіткою.
 
Ірина зачудовано розглядала великий гарний дім, порівнювала зі своєю хатою і дивувалась, навіщо такому малому сімейству такі великі хороми?

Жанну зустрів Сашко з синами. Він держав їх за руки, хоча вони й пручались, і дивився, як з машини виходить дуже гарна жінка. Вона була гарно вбрана, в черевиках на високих тонких підборах, які зразу ж вгрузли в багнюку: вночі пройшов рясний дощ. Яскравий макіяж та чудернацька зачіска не дуже пасували до сільського пейзажу, але ж жіночка з міста…

Вже через кілька хвилин Жанна з жахом читала перелік справ на кожний день, де було написано, що треба зранку піднятись в половині п ;ятого, подоїти корову, нагодувати, вигнати на пасовисько, а потім витопити піч, наготувати їжі на цілий день для сім ;ї та худоби, нагодувати всіх перерахованих, прополоти грядки, полити городину, прибрати в хаті, попрати речі. А коли піднімуться діти, помити їх, нагодувати та чимось зайняти. Наприклад, з старшеньким Женею треба займатись математикою та вчити читати, бо восени треба йти до першого класу. А з Олексійком треба пограти в ті ігри, які він любить, щоб не заважав старшому.  А Сашкові треба зібрати «тормозок» і відправити на полювання. Якщо вполює зайця або якусь качку, то випотрошити та приготувати з них їжу. А ще обов ;язково потрібно законсервувати огірки та помідори, а якщо зможе, то якийсь салат. А ще треба знайти час і за цей тиждень побілити хату від вулиці, а то вже геть облупилися стіни…

Жанна відкинула папірець і розплакалась. Вона зовсім не так собі уявляла цю програму. Невже все це вона буде робити? Та невже це все зможе зробити звичайна  жінка?

Ірина в цей час намагалась знайти настанови Жанни. Та скільки вона не дивилась, ніде нічого не знайшла.

«Добре, - подумала Ірина, - щось сама придумаю».
Няня зібралась та пішла, залишивши дітей на нову маму, бо так їй веліли. Ірина швидко освоїлась в новому домі. Вона знайшла продукти, приготувала смачну вечерю. Діти, дивлячись, як чужа тьотя з усмішкою швидко чистить картоплю, нарізає салат, миє посуд – самі взялись їй допомагати. Коли Максим прийшов з роботи, діти повисли на ньому, розповідаючи, яка чудесна тьотя Іра до них приїхала.

Весь вечір Максим з Іриною та дітьми провели разом. А на ніч Ірина розповіла дітворі казку, під яку вони і заснули. Максим за весь вечір ні разу не згадав про свою дружину.

Жанна була шокована сільською роботою. Вона з огидою дивилась на голодну птицю, яка гоготала, крякала та кукурікала. В хліві ревла недоєна корова, хрюкали невдоволені свині. Голодні забруднені хлопчаки сиділи за столом і чекали, коли чужа тітка їх нагодує.

Сашко не витримав, нагодував дітей, чим зміг, а сам майже голодний ліг спати. Жанна ще довго намагалась щось зробити, хоча б підлогу підмести, але до кінця справу так і не довела.

Тиждень промайнув швидко, але як для кого. Ірина відпочила в місті, де в її обов ;язки входило тільки приготувати та нагодувати сім ;ю, ще прибрати в будинку. Максим все частіше залишав роботу та сидів вдома, де смачно пахло пиріжками та другою печенею, де веселі доглянуті діти дружно грали разом з новою мамою в різні ігри. Максим водив своє сімейство на екскурсії, знайомив Ірину з друзями. Взагалі, почував себе у товаристві нової жінки дуже комфортно. Вона за тиждень відпочила і стала дуже гарною.

Жанна все ж почала щось робити по господарству, бо Сашко не справлявся з навалою жіночої роботи, як він до сьогодні вважав. Вже не було макіяжу, яскравої помади. Та й зачіска була як копиця перезрілої злежалої соломи. Куди й поділася міська красуня з манікюром та педікюром. Жанна плакала чимраз частіше, просячись додому, але по умовах контракту вона не могла покинути проект завчасно.

За тиждень посохли огірки прямо на грядці, похилились до землі раніше підв ;язані ні разу не политі помідори, зібралась ціла купа невипраної білизни. Сашко так і не зміг сходити на полювання, тому що боявся залишити господарство на нову жінку, яка нічого не вміла робити. Діти зовсім відбились від рук, тому що їм дозволялось робити що завгодно, лише б не потрапляли  на очі. Якби не бабуся, що жила неподалік, невідомо, що з ними сталось би.

Час проекту вичерпався, треба було все повертати, як було.

Сашко не міг дочекатись  моменту, коли його Іра повернеться додому, а ця міська краля назавжди покине його домівку.  А от Максим з жахом чекав повернення дружини додому. За цей час він закохався в сільську роботящу жінку, до якої вже і діти звикли.

Через деякий час Максим розлучився з Жанною, але дітей залишив собі. Вони навіть не помітили зникнення матері, тому й не засмутились.

Ірині стало жити набагато краще, тому що Сашко зрозумів, який тягар тяжкої роботи лежить на плечах жінки і всіляко намагався допомогти їй. Навіть роботу знайшов.

Цій історії кінець, а мораль така: все пізнається у порівнянні.

2012 р.