Журнал «Український засів»
Комусь може видатись диво¬вижним: у зруйнованому війною прифронтовому Харкові, в часи голоду і холоду з’являються дру¬карські видання, виходить літе¬ратурний часопис «Український засів». Хтось скаже: якась благо¬дійницька акція з боку окупацій¬ної адміністрації, - та це тільки на перший погляд. Німці нічого не робили просто так, не на свою користь. Значить, користь для них була.
Німці розуміли, що в багато¬тисячному цивілізованому місті, де є значний прошарок інтелі¬генції, освічених людей, потрі¬бен якийсь вихід підконтрольної інформації, що була як друга їжа. До того ж на такому інфор¬маційному вакуумі можугь зіграти опозиційні сили, підпілля, буде розпалюватись незадоволення й можугь загостритися і так дово¬лі складні проблеми.
Так от щоб погасити ці на¬строї, зробити вигляд благодій¬ника, німці дали дозвіл на утво¬рення редакції газети «Нова Україна», та ще з тризубом Во¬лодимира на логотипі, а також журналу «Український засів». Цими ж ідейними міркуваннями керувались німці, коли у себе в Німеччині утворювали для «ост- арбайтерів» українську редакцію журналу «Дозвілля».
Назва журналу зовсім не ви¬падкова - в перспективі Україна мислилась сільськогосподарсь¬кою країною, тому і з’явилась така назва - «Український За¬сів». Головним редактором жур¬налу став Віктор Платонович Петров. Проблем з відсутністю авторів у журналу не було, бага¬то письменників запропонували свої послуги.
Про зміст першого числа часопису Юрій Бойко-Блохін написав стагпо-огляд, яку надру¬кувала газета «Нова Україна» [Літ. 5] (див. Додаток 3).
Як продовження видавничих традицій в роки становлення не¬залежності України журнал по¬новив своє видання з тією ж на¬звою - «Український засів». Пер¬ше число видання поновленого часопису вийшло у січні 1992 року з такою ремаркою: «Зало- жений 1942 року. Поновлений 1992 року», воно відкривалось статтею головного редактора «Поезія доби добивання», було вміщено збірки віршів з «Нової України» під рубрикою «Я поба¬чив весну восени» (слова Леоніда Топчія).
Поновлене видання стало три¬буною української інтелігенції. Першим редактором був Ігор Бондар-Терещенко, другим - Ольга Бронмікова. До складу редакційної колегії входив Ва¬силь Боровий, який брав участь як поет ще в першому числі журналу 1942 року.
Новий журнал припинив існу¬вання у 1996 році. Вийшло 43 номери. Це було цікаве, оригі¬нальне видання, як за формою, так і за змістом.
Журнал «Український засів» тепер вже історія, але вияви людського духу не вкриваються травою забуття.
ЛІТЕРАТУРА
Бойко Ю. Г. Український засів. 1942 // Український засів. - 1992.-№ 1. - Грудень.