Соловей Дмитро Федорович (1888- 1966)
Дмитро Федорович Соловей народився 4 листопада 1988 року в селі Срібнім Прилуцького району Полтавської губернії. У 1910 році вступив до Харківсь¬кого університету, але був виклю¬чений за організацію вечора вшанування пам’яті Тараса Шев¬ченка і висланий до Полтави під нагляд поліції.
1917 рік, революція. Україн¬ська народна республіка. Надії на самостійний шлях розвитку країни. Ренесансні 20-ті роки. Крижані вітри 30-х. Хвиля без¬підставних репресій не обминула й Дмитра Солов’я. Він, як «бур¬жуазний націоналіст», «ворог народу», був засуджений «трій¬кою» спершу до страти, але потім вирок було замінено на 10 років ув’язнення.
Повернувшись у 1940 ропі до Харкова, Д. Соловей намагався знайти роботу, та «ворогові на¬роду» це було не так просто зробити, хоча на той час він мав за плечима чималі власні здобут¬ки: історик, статист, педагог, публіцист. Така зневага, безпід¬ставне покарання назавжди залишили в його серці почуття невикорінної образи. Цс і стало вирішальним чинником: Дмитро Соловей відмовився від евакуа¬ції і перед вступом німців до Ха¬ркова залишився в місті.
Невдовзі зорганізувалось това¬риство «Просвіта» і громада довірила йому посаду скарбни¬ка, роботу якого він сумлінно виконував.
Відомо, що Міській управі були підпорядковані школи. Ціл¬ком вірогідно, що Дмитро Соло¬вей поєднував роботу в «Просві¬ті» з посадою директора почат¬кової народної школи № 8. Принаймні, нам залишився ці¬кавий документ 1943 року - сві¬доцтво про закінчення цієї шко¬ли за підписом Д. Солов’я як ди¬ректора (див. Додаток 2).
Незначна на перший погляд посада скарбника «Просвіти» не знімала з Дмиїра Солов’я обвинувачення в «співробітництві з німцями», тому у 1943 році, перед поверненням до міста Чер¬воної армії, він емігрував до Німеччини, у 1949 році - в СІІІА.
На новому місці Д. Соловей повною мірою виявив себе як історик і публіцист історико- політичного спрямування. Його перу належить грунтовне дослі¬дження «Голгофа України. Мос¬ковсько-більшовицький окупа¬ційний терор в Україні між пер¬шою і другою світовою війною». Другим значним дослідженням була робота «Українська наука в колоніальних путах», видана в 1963 році, а також «Розгром Полтави» (1974).
Крім того, ним було написано біля 10 робіт, які висвітлювали різні вияви лицемірства радян¬ської влади і її колоніальну полі¬тику, наприклад: «Російський більшовицький колоніалізм у неросійських республіках СРСР» (1961), «Національне питання в ленінській теорії та практиці».
В липні 1966 року Дмитро Со¬ловей помер, він був похований в Сант-Паулі, штат Мінесота.
Юрій Шевсльов писав такі слова в пам’ять про Дмитра Фе¬доровича [Літ. 114]:
«Пізній продукт народництва в усій суперсчливосгі його світогляду - атеїзм, позитивізм, віра в науку, вчительський комплекс, беззастере¬жна чесність у стосунках з людьми, людяність без сентиментальності».
ЛІТЕРАТУРА
Соловей Д. Ф // Енциклопедія українознавства. — Т. 8. — Л., 2(ХЮ. - X.: ХЛМ, 1983. - С. 2945.
Шевельов Ю. В. Я — мене - мені... (і довкруги): В 2-х т. - Нью-Йорк, 2001.
Рибальченко Р. К. «Просвіта» в Харкові за часів окупації (1941 - 1943) // Вісті Дергачів- щини - 1997. - № 28.
Соловей О. Д. У Просвіті і навколо //.Доповіді і повідомлення. - Нью-Йорк. V ВАІ 1 > СІІІА, 1985. - Ч. 2: Харків V роки німецької окупації 1941 - 1943: Спогади.