ДУБРОВСЬКИЙ Василь Васильович (1897 - ?)
Відомо, що Василь Васильо¬вич Дубровський народився на Чернігівщині, де виріс, здобув середню та вищу освіту. У 20-х роках він викладав у Черні¬гівському інституті народної освіти, а потім переїхав до Хар¬кова, де був науковим співробіт¬ником кафедри інститугу Україн¬ської культури, інспектором з охорони пам’яток культури України.
Педагогу і вченому, професо- ру-історику В. Дубровському на¬лежать такі вагомі праці, напи¬сані за тих часів: «Селянські ру¬хи на Україні після 1861 року», «Нариси з історії Чернігівської Троїцько-Іллінської друкарні», «Музеї на Україні», «Перша фа¬брика на Україні» (1930) .
Він також написав низку роз¬відок з історії України, музеє¬знавства, публіцистичні статті, нариси, оповідання.
В. Дубровський також мав освіту турколога, перекладав
твори класиків турецької літера¬тури.
В роки «розстріляного відрод¬ження» В. Дубровського звину¬ватили у «буржуазному націона¬лізмі» та у 1934 році засудили. До 1938 року він перебував у таборах.
З початком війни Василь Дубровський свідомо уникав евакуації на схід. Він залишився в окупованому Харкові разом зі своїм сином Ярославом (доля сина невідома).
Коли наприкінці 1941 року в місті зорганізувалась громадсь¬ка організація «Просвіта», Дуб¬ровський був обраний на поса¬ду голови товариства і активно включився в роботу, також брав участь у діяльності Громадсь¬кого комітету.
Юрій ІІІевсльов, частий гість «Просвіти», згадує Володимира Дубровського [Літ. 114]:
«Коротке волосся йоржиком, круглі вічка окулярів, короткі вусики, щось середнє між коза¬ком Мамаєм і вчителем земської школи передреволюційних років».
У спогадах Дубровський роз¬повідав, як він склав листа до ні¬мецького коман^вання з про¬ханням не бомбардувати цивільні об’єкти Харкова, будинки мирних жителів. Цей лист був підписаний впливовими особами харківсько¬го громадянства, переданий через комендатуру дипломатам у Швейцарію.
Траплялось, що Дубровсько- му доводилось дописувати стат¬ті до «Нової України», напри¬клад, його перу належить серія статей про табори ГПУ - НКВС, в яких відбились його власні враження, досвід недавнього ув’язнення. Також співпрацював з журналом «Український засів», у 2-му числі якого за 1942 рік оприлюднив оповідання «Коло¬дязь» і «Простирадло».
Звичайно, з такими «біогра¬фічними плямами» Дубровський не міг залишатись у Харкові й перед вступом радянських військ емігрував на Захід.
У Німеччині були спроби зай¬нятись політичною діяльністю, але він їх облишив і переїхав до СІІІА.
ЛІТЕРАТУРА
Дубровський В В. Дипломатія без держави, уряду // Наш клич. - Буенос-Айрес, 1963. 31 січ.
Шевельов Ю В. Я - мене - мені... (і довкруги): В 2-х т. - Нью-Йорк