Гмиря Борис Романович (1903-1969)
Борис Романович Гмиря народився в робітничій родині в м. Лебедині Сумської області. Вчився у школі, гімназії. 1935 року закінчив Харківський інже- нерно-будівничий інститут.
На той час у Бориса Рома¬новича проявився неабиякий дар співака (бас). І з 1936 року він соліст Харківського театру опе¬ри та балету.
Насичений подіями був 1939 рік - Б. Р. Г миря лауреат Всесоюз¬ного конкурсу вокалістів, вступає до Харківської консерваторії і навчається по класу вокала у талановитого педагога П. В. Го¬лубева. В той же час - соліст Київ¬ського оперного театру.
Під час окупації Харкова Бо¬рис Романович залишається у Харкові, кинутий на призволяще - голод, сніжна і морозна зима, відсутність палива, диктатура нової окупаційної влади. Коли в березні 1942 організувався опер¬ний театр, Борис Гмиря зустрів цю подію як порятунок, бо ар¬тисти отримували якусь матері¬альну допомогу. До того ж було приємно працювати з недавніми колегами.
В серпні 1943 року частина творчої інтелігенції почала ева¬куюватися на Захід, але Борис Романович, не почуваючи за со¬бою ніякої провини, не покинув Харків. Безумовно, на нього вийшов СМЕРШ і виникло пи¬тання, що з ним робити - все ж досить відома постать. Доповіли Сталіну, і він наказав - не чіпати. Тоді були поширені інші версії відповіді вождя: «Співав німцям, хай поспіва і нам».
На перший погляд це рішення дивує, але при ближчому роз¬гляді питання нічого дивного нема: Гмиря - відомий в СРСР співак, лауреат Всесоюзного конкурсу вокалістів. Працюючи в окупаційний час у театрі, Гми¬ря нічим себе іншим не «запля¬мував», не написав жодного рядка для «фашистської» газети «Нова Україна», не робив ніяких заяв і його діяльність носила аполітичний характер. Це не Петро Лещенко, якого захопили у Румунії, співак емігрантських шлягерів, емігранг-білогвардієць, яким насправді не був. До того ж Сталін був прихильний до кла¬сичного мистецтва.
Таким чином, Борис Гмиря - людина щасливої долі, яка не постраждала за «співпрацю» з німецькими окупантами. Більше того, в 1951 році отримав звання Народного артиста СРСР, а в наступному році лауреата Дер¬жавної премії. Він також наго¬роджений найвищою нагородою - орденом Леніна.
Всі ці відзнаки тільки фор¬мально свідчать про визнання виняткового таланту артиста- співака. Він був одним із про¬відних майстрів радянського оперного мистецтва, користував¬ся надзвичайною популярністю серед глядачів - шанувальників класичного мистецтва. Йому була властива висока вокальна культура. Мав красивий голос теплого оксамитового тембру, широкого діапазону. Виконував головні партії опер «Тарас Буль¬ба» Лисенка, «Іван Сусанін» Глінки, «Борис Годунов» Му- соргського, «Мефістофель» Гуно, «Богдан Хмельницький» Данке- вича та ін. Борис Гмиря відомий і як камерний співак.
У 50-х роках приїздив до Хар¬кова, де виступав в оперному те¬атрі та філармонії.
Помер Борис Гмиря, заслу¬жений співак СРСР, вшанований державою і людьми, у 1969 році.
Гмиря Б. Р // Енциклопедія українознавства. -Т 1. - Л., 1993. -С. 389. Гмнря Б. Р // УРН / 2-е видання. - К., 1979. - Т. 3. - С. 69.