Непідкорені стрімко падають вниз,
агонію щастя навіє політ.
Там наверху на колінах стоячи,
мовчки кричать про вільність порід.
Крик їх нечутній ,мабуть німий,
рот в них заклеєний скотчем.
З вух іде рана від гострих ножів,
тих ,що штовхають кати.
Правда - неправда,
віра - брехня.
Світло у темряві гине.
Тут унизу ще Вкраїна жива,
тут ще вона не добита.