№ 59 РОЗДРОБЛЕННЯ
~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~ ~~~~~
~~~~~ ~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~ ~~~~~
Дивись на сонце крізь гілля дерев – роздроблення.
Козак і його наречена в розлуці; два люблячих
серденька в царстві Орла.
1 РАНКОВА КВІТКА
Гори – огрудини Матері Степу.
Орел над горою. Радість.
2 КРИШТАЛЕВА ХАТА
Ріка між двома берегами;
Орел над рікою. Великий сум.
3 СОТОВА ХАТКА
Плескіт хвиль – перегук між берегами.
Парубоча туга.
Дівоча сльоза.
4 МЕДОВИЙ ДАРУНОК
Козак на верхівці Могили.
Вітер зриває шапку. Велика радість.
5 БЛАКИТНИЙ ОБРІЙ
Дівочий хоровод. Дівчина в колі подруг.
6 ЗІРКА ВНОЧІ
Ріка виходить з берегів.
Свічадо Матері Степу.
Будьмо!
КНИГА СІЯЧА
Я хочу поділитися з вами цією притчею так само, як урадуваний багатим врожаєм господар бажає, щоб всі родичі його й друзі розділили з ним радість за щедрим столом.
Зима зимою, а весна весною. Настала пора чергової сівби.
От вийшов господар зі своїми служеньками в поле, аж тут і каже одному з них:
– Вернися, Ільку, до мого двору та візьми в коморі ще один лантух зерна. Наше поле, як море. Не вистачить нам того зерна, що ми взяли.
Ілько й побіг.
Година минає, друга, третя… а його все нема та й нема.
Послав господар двох парубків, щоб розвідали, де то Ілько запропастився.
От вертаються вони й таке йому сповіщають:
– Любий господаре! Узяв Ілько лантух зерна із комори, тільки зробив він з тим зерном не так, як ви наказали.
– Що ж зробив?
– Відніс і засіяв зерном своє поле.
– Хіба не зрозумів він моїх слів?
– Підемо і виб’ємо неслухняного киями! – запропонував хтось із слуг.
– Ні, не треба, – сказав господар. – Хай так і буде. Для мене головне, аби зерно пішло на дно, а жовтокосий колосочок зійшов. Аби родилося на наступний рік, та щоб клався хлібець у полі на всякую долю. Дасть Бог, збере Ілько гарний врожай і про мене не забуде, віддячить.
Тут один із помічників сказав:
– Господарю, як не покараєш Ілька, його приклад наслідують й інші.
– Що ж, хай. Не пожалкую.
– Поясни, чому?! – попрохали його.
І ось що він їм відповів:
– Мій батько, – сказав господар, – перед смертю передав мені сімейну реліквію – КНИГУ СІЯЧА, але її у мене вкрали. Спочатку я горював, ще й як горював, а тепер не жалкую. Бо саме завдяки цьому і став я справжнім господарем.