Прохладой Лунною Дыша...

Ксения Богомолова
Прохладой
лунною
дыша,
В  окно
заглядывает
Ночье…
И  тихо
плачет
одиночье…
И  к  звездам
тянется
душа….


Но,  Боже,
как
высокомерен
Их  взгляд
из  мрака
бесконечья,
Чем  ярче  он  -
тем
бессердечней,
Но  тем  сильней
ему  мы
верим…..


По  снам  скользнул
бессонья
хвост,
Считаю
до  утра
мгновенья,
И  слушаю
кузнечиково
бденье,
И………
шорох
слез…..