Міцнішають сили пекельні…
Душа Моя стогне і плаче.
Обгорнений сумом смертельним,
Я муки Голгофськії бачу.
Я знаю про підступ, про зраду.
Збуваються плани ворожі…
Лежу долилиць серед саду,
Від болю підвестись не можу.
Як солодко пахне і ніжно
Квітучеє зілля зім'яте…
О земле, спотворена, грішна,
Чи можу тебе не кохати!
О люди, що прагнете волі!
Заплутані ваші дороги!…
Де знайдете кращую долю,
Нещасні, утруджені, вбогі?
О друзі Мої, що години
Не взмозі були пильнувати,
Невже вас самітніх покину
І зможу за вас не страждати?!
Я іншого шляху не маю,
Інакше не можу, не хочу…
І чашу в покорі приймаю,
Хай воля збувається Отча!..
Для ілюстрації вікористана картина Пєрова "Христос у Гефсіманії"