***
Вітерець колихав винограду квітуче галуззя,
У темряві нічній потонули і місто, і храм,
І промовив Господь до апостолів: "Ви мої друзі,
Якщо чините те, що лишаю у заповідь вам".
Це було навесні, в передодні великого свята...
Говорив їм Ісус: "Незабаром іду до Отця.
Якщо хто покладе свою душу за друга і брата,
То немає у світі любові, що більша, ніж ця".
В Гефсіманію бігла полями знайома стежина,
Ось Кедрон заблищав, під ногами хитнувся місток,
І промовив Господь: "Не лякайтесь, настане година,
Коли битимуть вас, коли виженуть вас з синагог".
"Майте мир у Мені, ви страждання зазнаєте в світі,
I чекає на вас попереду чимало спокус.
Я уходжу, але з неба прийде до вас Утішитель,
Й попровадить до цілої правди",-казав їм Ісус.
І на серці у кожного з учнів лежала тривога.
Розступилися хмари і вітер у полі затих,
Коли, дивлячись в небо, Учитель молився до Бога,
Полишаючи в світі улюблених учнів Своїх.
Гефсіманські оливи над ними розкинули віти,
І лунали слова: "Вже розлуки наблизився час.
Та зустрінемось знов, і серця ваші будуть радіти,
І тоді вашу радість ніхто не відніме у вас".
Для ілюстрації вікористана картина Г.Кондратенка "Гефсіманія", 1985 рік