Знов йде дощик, а може то сльози,
Так зненацька, немов би від вітру,
Хоч надворі - спокійно, безгрозно,
Десь же знову гуркочуть по Світу.
Десь там знову стріляють у спини
Там й наказують з п'яну - вбивати,
Це ж мабудь Небо й плаче за тими,
Хто не в силах від браттів вмирати...