№ 7 ВІЙСЬКО
~~~~~ ~~~~~
~~~~~ ~~~~~
~~~~~ ~~~~~
~~~~~ ~~~~~
~~~~~~~~~~~~
~~~~~ ~~~~~
Весна доволі войовнича. Зійде вода, і ріка потече берегами.
1 РАНКОВА КВІТКА
Бій жеребців за кобилу. Одному переможне іржання, другому - здійснення через ніч.
2 КРИШТАЛЕВА ХАТА
Долинула вість: «Мироносець убив дерилюда!». Їхній спір ще не завершено. Сум’яття.
3 ВУЛИК
Серед хмари лебедів, розгубиться навіть сокіл. Втеча.
4 МЕДОВИЙ ДАРУНОК
Бігає лугом брикуче лоша. Кінь на вершечку степової Могили. Сила.
5 ЗОЛОТА ЛОЖКА
Могила героїв. Є що робити нащадкам.
6 ВЧАСНА ПІСНЯ
Трунок - напій орлів на вустах у того, кого неможливо перемогти.
Будьмо!
№ 7 ВІЙСЬКО
Хто має ворога, той має і військо.
Хто має військо, не може не воювати.
Хто воює, не має спокою.
Хто не має спокою, ніколи не пізнає тиші.
Хто не знає, що таке тиша, нічого не знає й про вічність.
Тож мерщій кидайтеся до бою!
Хай мечі ваші не знають втоми!
Хай серця ваші стануть твердіші за камінь!
Хай багаття війни росте і ширшає на хвилях ваших перемог!
Будуть свідки, що побачать, як іржавіє золото ваших нагород.
А я… я спечу у попелі світового згарища картопельку глузду
і нагодую нею всіх сиріт Всесвіту.
Мерщій вирушайте до бою!
Прискорте свою ходу!
Але пам’ятайте: ЗЕМЛЯ - ВІЧНИЙ ВОГОНЬ СКОРБОТИ,
ЯКОМУ НЕ ВКЛОНЯЮТЬСЯ ЗІРКИ.
НЕВИДИМКА
Як не пожаліти чоловіка, якого було уквітчано з першим подихом певним небесним даром, а він за життя так і не скористався ним для піднесення у чуттях. У кожній Могилі Заповітної Мудрості ви знайдете кістки неусвідомлених невдах.
Княжий тілоохоронець, тямущий тіун Яхрем Диб умудрився в Купальську ніч дочекатися миті, коли спалахне дивосяйним цвітом квітка папороті, і перебрати на себе мізинним пальцем її чарівну силу. Найголовніший дар, який він отримав від квітки, - це вміння робитися невидимкою.
Прийшов він якось до князя та й каже:
- Господарю, твій трон розхитують вороги. Користуючись умінням робитися невидимкою, я можу усіх їх відправити до прабатьків і таким чином зміцнити в державі твою владу.
- Я завжди цінував твою вірність і готовність служити мені, ; сказав князь. - Якщо тобі вдасться це зробити, я щедро обдарую тебе, ще й поставлю воєводою над усією своєю дружиною.
- Чудесно.
...Один за одним були знищені князі, які не хотіли коритися великому князю.
Після кожного карального рейду Яхрема у стольного князя зростало занепокоєння. «А що коли Диб, наділений жагою убивати, здумає колись занести ножа і за моєю спиною? - думав володар державної булави. - Він має великий вплив на вояків, а в його скрині містить повно золотих гривень».
Велемудрий державник дав таємний наказ кільком своїм наближеним, щоб ті зненацька напали на Яхрема і побили його мечами.
Та не так сталося, як жадалося. Вправному силакові вдалося без жодної подряпини вилабудатись із зрадницької пастки і втекти.
Тепер над князем зависла реальна загроза. Зрозуміло, що ображений тіун рано чи пізно помститься господареві за лукавий вчинок.
Нажаханого князя не полишала думка: «Як же мені невидимку Яхрема перехитрити?» І от що він надумав...
По всій столиці було рознесено поголос, що князя не буде у граді один день, що буцімто він поїхав до Межигір’я, на прощу. Сам же князь заховався у тронній залі, у засідці, і став чекати на появу Яхрема.
Важко і дуже повільно спливали хвилини. Раптом скрипнули вхідні двері. «Це він!» - йокнуло серце у князя.
Невидимий ворог пройшов у залу і деякий час стояв нерухомо, певне, озирався. Ось скрипнула половиця. А потім... на троні лежали соболяча шапка і булава. І вони зникли! «Усе пропало. - подумав князь. - Розбійник поцупив ознаки княжої влади. Що робити?..»
Відповідь прийшла сама собою. Гоноровитому тіунові забажалося примірити княжу шапку. Варто було Яхрему стати перед дзеркалом і перейти у видимий стан, як князь прожогом вискочив із засідки і простромив його мечем.
Сила:
Не чути соловейка, ворон кряче:
«Світ щедротливий, людоньки незрячі.
Дається кожному безцінна дивина.
На що лишень розфітькана вона?..»