Що таке: ворожіння, пророцтво, провидіння, кодування і зомбування? Все це існує і всі вони різні за поняттями. Важко знайти людину, яка добре знає вищеперелічені детермінанти (визначення) і правильно вживає їх у своїх висловлюваннях. Грані між цими поняттями розмиті – між ними немає чітких розділень. У діях провісників, за малим винятком, одночасно задіяні всі ці поняття.
Пророк, ворожка, волхв і чаклун – лиходії, бо вони створюють проекти майбутніх подій на свій розсуд і за своїм бажанням. Тобто, вони вносять зміни в еволюційні програми істот, а відповідно – і в еволюційну програму людства та Всесвіту, а це вже створення великого злочину. Виконання пророцтва залежить, не тільки від магічної сили пророка, але і від того, наскільки люди повірять пророку і своєю вірою допоможуть виконанню злотворного проекту. Про рок – це той, хто створює рок, а рок – це урок, виконання і наслідки якого неможливо уникнути. Рок – зло, а пророк – маг, що створює проект зла.
Пророцтво не може бути нешкідливим. У стародавні часи пророкам відрубували голови і це було цілком правильно. Пророцтво, не що інше, як втручання в уже існуючі еволюційні програми і перекручування цих програм на свій розсуд. Пророк вводить в програму рок, те, що дає тільки негативний результат. Введений в еволюційну програму рок видалити або змінити в кращу сторону надзвичайно важко, або ж зовсім неможливо. Ділянка еволюційної програми, що відзначається як рок, позбавляє людину Права Вибору, яке дано кожній істоті Конституцією Всесвіту, тому позбавлення людини Права Вибору є злочином, тяжкість якого спокутувати неможливо. Навіть покарання пророка смертю не дає йому повної спокути. Ті особи, які займаються кодуванням людей, незалежно від того, з якою метою проводиться кодування, скоюють злочин.
Пророк не може бути «білим магом», як не можуть бути «білими магами» чаклун і ворожка, тому вираз «білий маг» не слід вживати зовсім. Вводити зміни до програм, не здійснюючи при цьому злочину можна, але це занадто важко. Суть в тому, що людина має право змінити тільки власну еволюційну програму, але за власним добровільним бажанням. Колектив теж має право змінити еволюційну програму колективу тільки за спільною згодою всього колективу. Це може призвести як до позитивного результату, так і до негативного, але за негативний результат буде розплачуватися тільки той, хто погодився на зміну програми.
Ворожка – цей детермінант має прямий зв'язок із словом «ворог», бо ворожити - створювати зло. Ворожка (ворожій) – теж пророк(и), які застосовують інший метод впливу на людей та маскуються під добродіїв.
Колдун – теж пророк. Проекти пророка діють в радіусі простору-часу більше ста років, а проекти ворожки діють в радіусі простору-часу менш тривалості людського життя, тому що ворожка слабкіше пророка. Проекти чаклунів діють в радіусі простору-часу менше десяти років, тому що чаклун слабкіше пророка і слабкіше ворожки. Волхв сильніше ворожки, але слабкіше пророка.
Провидець, відун, відьма – інтелігентні істоти, бо вони знають закони Всесвіту і не вносять зміни в еволюційні програми. Вони тільки застерігають людей про те, до чого можуть призвести неправедні дії, але ніколи не скажуть про майбутню катастрофу, якщо катастрофа буде виконанням карми (відпрацювання грішних дій покаранням). Застереження провидця про кармічну катастрофу змусить людину шукати більш безпечний шлях виконання власного аморального (або злочинного) бажання, щоб уникнути покарання. У такому випадку провидець вчинить злочин і буде покараний Провидінням.
ь Для того щоб стати провидцем або відуном (відьмою), неодмінно треба бути інтелігентом. Інтелігент – безпечна людина, перш за все. Безпечним можна бути, тільки виключно, будучи альтруїстом. Якістю розшифровки інформації, котра надходить до чоловіка, та ступенем безпеки випромінюваної ним інформації, визначається інтелігентність його. Інтелігент – багато знаючий чоловік. Інтелігентність – це істинна й безпечна інформація і безпечні дії. Треба постійно отримувати неспотворену інформацію про всі процеси, що відбуваються в світі і правильно їх аналізувати. Інтелігент, безпечний, насамперед, для навколишнього середовища. Бути інтелігентом, в повному розумінні цього слова, значить, бути провидцем. Великі політичні діячі, як правило, безпечні тільки для себе, але не для навколишнього середовища. Називати таких людей інтелігентами не має сенсу. Великосвітські манери та модний одяг не можуть бути критеріями інтелігентності, бо інтелігентів найчастіше можна зустріти серед простого народу.
Провидець, якщо він побажає допомогти якій-небудь людині змінити програму в кращу сторону, або ж він побажає допомогти змінити програму людського колективу, та й усього людства в цілому, повинен оголосити всі можливі варіанти розвитку подій і дати їм гранично точну характеристику, надавши колективу право вибору. Провидець повинен надати максимальну можливість використання Права Вибору. Це благородна справа, але це не «біле пророцтво», а «кіянство». Кіянство – визначення, яке ви максимально зможете зрозуміти, тільки прочитавши всі книги серії КІ.
Отже, ми вже знаємо, що провидцем не можна бути, не будучи інтелігентом. Тобто, провидцем може бути альтруїст, але не може бути егоїст. Провидець добре бачить інформаційні поля й якісно декодує їх.
Наприклад:
1). За сорок метрів від провидця стоять групою люди і про щось розмовляють . Провидець знає, про що йде розмова.
2). Повз провидця проходить незнайомий йому чоловік. Провидець «бачить», що він отримав від відомої провидцю людини інформацію, яка неприємно зачіпає інтереси провидця. Тобто, провидець правильно читає інформацію, яка вносить обурення в інформаційне поле його. Не забувайте, що інформаційне поле – теж Сутність.
3). На великій відстані (можливо, в декількох тисячах кілометрів від провидця) йде процес, спрямований проти провидця. Провидець це «бачить».
4). На дуже великій відстані від провидця люди серйозно розмовляють про провидця. Провидець «бачить» хто говорить, і що говорять про нього. Якщо провидець був сильно зайнятий і упустив можливість зафіксувати віддалений інформаційний процес про нього самого, то навіть птах, дощова хмара, або незнайомий чоловік, сам того не знаючи, принесе провидцю інформацію про шкідливий для провидця процес. Про це подбає саме імунна система інформаційного поля провидця.
5). Провидець може попередити людину про майбутню помилку в її діях, але це робиться з санкції Вищих Сфер. Провидець володіє всіма тими функціями, що й Колективний Розум Всесвіту, тільки в ослабленому варіанті.
Як же «бачить» провидець? Дуже просто! Не можна нічого побачити і почути далі вашого інформаційного поля. А інформаційне поле – це ваше тіло, тільки більш тонкої структури. Якщо розмір вашого інформаційного поля зросте до розміру інформаційного поля Всесвіту, то й ваше ментальне тіло займає весь об'єм Всесвіту! Все гранично просто. Якщо вам небайдужа безпека національностей Землі, а ви на підставі цього вивчаєте всю інформацію про людство і активно берете участь в процесі відродження справедливого світогляду в національних ментальностях, тоді ваше інформаційне поле наближається до рівня інформаційного поля всього Людства. Ви стаєте могутнім магом. Беручи участь в процесі гармонійних відносин у Всесвіті, ви збільшуєте своє інформаційне поле до рівня .... Ким, у такому випадку ви зможете стати?
Психічне (інформаційне) поле Людства називається НООСФЕРА. Вона має психічний центр (лайя-центр), котрий називається Колективний Розум Людства. Але він не діє декілька тисяч років, бо знаходиться в стадії безумства, по причині того, що між націями нема гармонійних відносин (інтернаціональні сатанинські формування знищують нації).
У інстинкт людини не закладено прямоходіння – дитину ви вчите ходити. Прамова аборигенів Європи для європейця була тим учителем, який навчав людину «ходити» по інформаційному полю Всесвіту, готуючи його для важкого шляху у Вищі Сфери. Прамови аборигенів допомагали людям зчитувати й правильно розуміти більш тонкий мову матінки-Природи, а значить, і Всесвіту. На практиці це виглядає так:
«Незнайомий вам співрозмовник промовив всього декілька слів, але вам цього достатньо для того, щоб дізнатися про цю людину і його проблеми досить багато».
Наведу вам кілька прикладів:
Випадок 1-й:
Ранньою весною 1962 я прийшов додому після нічної зміни о десятій годині і не роздягаючись ліг на диван спати. Прокинувся я о четвертій годині дня і продовжував лежати, не відновивши повністю свої сили. У кімнаті була моя мама. Вона вишивала рушник, а моя сестричка Валя була на роботі. У цей час до кімнати увійшли дві дівчини. Одну з них я трохи знаю – її ім’я Майя. Ймовірно, вона прийшла до моєї сестри. Другу дівчину я бачив вперше. Волосся у другої дівчини вогненно-руді, а обличчя її було непристойно густо всіяне ластовинням. Я сказав дівчатам, що сестра моя хвилин за сорок прийде з роботи, і запропонував почекати її. Треба було чимось розважити дівчат. Спочатку бесіда наша йшла про книги, а потім я взяв гральні карти і запропонував поворожити ім.
– Краще буде, якщо я спочатку поворожу незнайомій людині, - сказав я і запропонував поворожити руденької дівчині.
Я розклав карти, переглянув їх і почав говорити:
– Ти досить тривалий час дружила з хлопцем. Він світловолосий, живе майже по сусідству з тобою, і ти з ним дружила з дитинства. Не так давно ти була у подруги з нагоди її дня народження. За святковим столом ти познайомилася з греком. Хлопець цей має чорне волосся. Він надав тобі підвищену увагу, а ти захопилася ним. В даний час ти зустрічаєшся з ним. Ваші стосунки ще не зайшли безповоротно глибоко і тобі з ним зараз розлучитися буде неважко. Нічого доброго з вашої дружби не вийде. Ти постраждаєш і залишишся одна. Твій світлий друг дитинства – твоя доля. Ви все одно зв'яжете свої долі, але твоя зрада йому з греком завадить вам мати нормальні стосунки на все ваше життя. Поки не пізно, тобі треба б подумати про своє майбутнє.
Пройшло два чи три роки після мого провіщання. Одного дня на трамвайній зупинці в центрі міста до мене підійшла незнайома рудоволоса жінка. Вона з посмішкою на обличчі звернулася до мене:
– Ви мене не пам'ятаєте? Кілька років тому Ви мені ворожили. Ви все точно мені розповіли. Я вас послухалася, і в той же день, порвавши всі стосунки з греком, повернулася до свого друга. Я вийшла за нього заміж. Я щаслива і вдячна вам за це.
Закінчивши гадати рудій дівчині, я повернувся до Майї:
– Майя, тобі теж поворожити?
– Ні, Володю, я прийшла не до твоєї сестри, а до тебе. У мене до тебе справа.
Раптом в моїх очах спалахнуло сяйво і я побачив картину подій.
– Стоп, Майя! Мовчи. Я зараз постараюся зробити справу, яка добре пояснить причину, що змусила тебе прийти до мене.
Я сів за стіл, взяв аркуш чистого паперу і ручку. Став писати і вголос промовляти те, що писав:
– Начальнику Кіровського районного відділку міліції міста Донецька. Від Золотарьової Майї Іванівни. Заява. Прошу розібрати випадок образи мене словами і дією Анатолієм Марцевим біля клубу шахти 17-17 біс.
Я перестав писати і став міркувати вголос:
– Так ..., це було сьогодні. Сталося все це всього півтори години тому. Так, Майя?
– Ти бачив Анатолія?
– Володя сьогодні вранці прийшов з роботи, ліг спати і тільки перед вашим приходом прокинувся. Він ще нікуди з кімнати не виходив і до нього ніхто не приходив, - відповіла за мене моя мама.
Я сказав Майї:
– Вибач, я в цій справі не бажаю брати участь, - і розірвав заяву.
Випадок 2-й:
Одного разу я приїхав в Темрюк (Старченкове) в гості до родичів. Увечері я пішов на танці. Цього ж дня в Темрюк приїхала група студенток Маріупольського медичного училища. Вони приїхали в колгосп на прополку кукурудзи. Після танців я по вулиці йшов з групою студенток додому, бо мені було з ними по дорозі. У дорозі ми розговорилися. Худа, кістлява студентка лихословила, намагаючись перешкодити моєму спілкуванню з дівчатами.
Я їй сказав:
– Ваш злий характер заважає не тільки вашим близьким, але й вам. З цієї причини ви встигли до вступу в училище вийти заміж, а через за місяці розійтися з чоловіком.
Від несподіванки студентка спіткнулася на рівній дорозі:
– Ой! Звідки він знає? Ми ж тільки що приїхали, і ні з ким практично не розмовляли.
Навіть у цих словах вона гранично показала свою неввічливість і злостивість свого характеру, висловившись в моїй присутності про мене в третій особі, але звинувачувати її в тому не варто, бо вона не керує собою – її діями керує Тьма. Вона прийшла в цей світ із заданою програмою, як активний слуга Темряви.
Випадок 3-й:
Біля під'їзду будинку, в якому я жив, я робив раму для дверей на літню кухню. Я втомився. У попереку заболіло і я з легким стогоном розігнувся. У цей час повз мене проходила одна дівчина.
– Втомився? Я теж напрацювалася, - усміхнулася вона мені.
– Ще б пак. Ти щойно закінчила прання. Прати довелося багато. Одночасно з пранням ти варила борщ, а після прання ти мила нефарбовану підлогу.
– Ти був там, де я живу?
– Ні. Я з ранку зі свого двору нікуди не ходив.
Подібних випадків у моєму житті було багато, і немає сенсу всі їх розповідати. Я впевнений, що дівчина не повірила в те, що я не був біля її будинку. Така реакція людей на моє зчитування інформації та невіра в таку можливість, мене завжди дратувала. Якби я вважав себе кращим за усих інших людей, тоді я мав би визнати себе ідіотом, бо ніхто не має такого права. Адже те, що вмію робити я, доступно кожній людині, тільки ніхто не хоче цим займатися через свою лінь і впертість.
Одного разу після танців я сидів з однією дівчиною на лавочці під пишною вербою. Нам було добре. Ми мовчали, занурені в почуття і думки. Мене не стільки хвилювало власне відчуття реальності, скільки внутрішні процеси і думи самої дівчини. Я запитав у дівчини:
– Навіщо ти так про мене тільки що подумала?
– І що я подумала? - з цікавістю запитала вона.
– Сказати?
Вона здригнулась і злякано відповіла:
– Ні, не треба!
Дівчина була правдивою, відвертою, тому вона побоялася почути від мене відповідь, бо спростовувати правду вона не вміла, та й не хотіла. Якби дівчина була брехливою, тоді вона мені сказала б: «Скажи». А потім, почувши мою відповідь, вона б відкинула правду і постаралася б висміяти мене, принизити, прославляючи своє Его.
Невіглас ніколи не погодиться зі своєю поразкою, тому невігласи правдами і неправдами завжди намагаються довести свою перевагу, навіть якщо це перевага буде уявною, але все одно – перевага. Невіглас – нікчема, і невіглас внутрішньо знає про це, але вкрай боїться суспільного визнання його нікчемності.
Гідність людини – це якраз те, від чого прямо залежать можливості людини. Завжди треба пам'ятати, що кожна людина має потенційну можливість стати творцем нового Всесвіту – тою істотою, яку люди визначають словом «Бог». Вас створили Сини Неба, тому ви ніколи не знайдете сполучної ланки між неандертальцем і кроманьйонцем. Насіння, яке посіяли Сини Неба, проросло і перетворилося на сучасне людство. Вас «посіяли» з єдиною метою: «Створити культуру творців нових Всесвітів».
Ніколи не було й не може бути «обраних богом». Прочитавши всі книги КІ, ви дізнаєтеся, чому це так. Якщо ви Біблію вважаєте істинним, не брехливим, вченням, тоді ви визнаєте і закономірність існування «богом обраних» паразитів роду людського. Але в такому випадку ви вкрай обмежуєте себе, опустившись до рівня неповноцінних істот.
Що, я не правий? Я не правий у тому, що «рабів божих» вважаю грамотними мавпами? А де ж тоді ваш розум, ваша логіка? Ви визнаєте ущербність своєї сутності і обмежуєте свої можливості, якщо визнаєте, що вам недоступно те, чого досягла інша людина. Визнання власної ущербності викликає у людини чорну заздрість, в результаті чого людина стає агресивною.
Є й інша сторона цієї «медалі» - ідолопоклонство. Ідолопоклонник не має ніякого права вважати себе людиною, бо він опущений до рівня бидла. «Смирення та послух» - вчення Христа, за дві тисячі років перетворило добру половину людства на бидло.
Люди, які випередили вас в еволюції, не повинні викликати у вас ні заздрості, ні поклоніння. У наступному втіленні ви обженете цих людей, бо такий порядок прогресу людства. Згадайте слова Ісуса: «Хто вийшов першим – прийде останнім, а хто вийшов останнім – прийде першим».
Якщо ви визнали над собою пана, або бога, тоді ви вже баран! Ви обмежили себе! Мало того, ви не тільки обмежили себе ментально, але й матеріально, автоматично делегуючи енергію свого інформаційного поля тому, чию перевагу визнали.
У мене був цікавий товариш короткого періоду моєї юності. Ім’я його – Леонід. Він був єдиним сином у своєї матері і сином відомого на Донбасі композитора, про якого я промовчу. Мати Леоніда працювала в шахті на підйомній машині. Жінка надзвичайно акуратна і порядна. Можливо, через граничну акуратність і порядність, а можливо з іншої причини, ця жінка виховувала сина без чоловіка. Леонід теж виріс гранично акуратною людиною, педантичною й охайною. Він не палив цигарки й не лихословив ніколи. Йому дуже хотілося стати хірургом. У медінститут Леонід не пройшов за конкурсом, так як здав один іспит на четвірку. Він пішов працювати в шахту на ту ж професію, що і його мама – лебідчиком. Леонід посилено готувався до наступних іспитів. Тільки на третій раз йому вдалося подолати екзаменаційний фільтр, здавши всі іспити на «відмінно». Хірургом Леонід став, але пішов працювати в станцію швидкої допомоги. Спеціалістом він був відмінним, бо в діагнозах ніколи не помилявся. Ймовірно, ви здогадуєтеся, чому Леонід відмовився бути операційним хірургом?
Згадав я про Леоніда через один випадок. У травні 1960 року в місто Сталіно приїхали артисти Ленфільму. На стадіоні «Шахтар» три дні поспіль актори подавали імпровізовані вистави. Потрапити на концерт цієї естради бажання було величезне. Перед цією подією на екранах кінотеатрів пройшов гучний двосерійний фільм «Тихий Дон». Я з Леонідом в неділю поїхали на стадіон. Концертом ми залишилися задоволені, незважаючи на те, що Елеонора Бистрицька терміново виїхала в Ленінград і в недільному концерті її не було.
Після концерту Леонід потягнув мене до північних воріт стадіону, бо там сідали в автомашини актори, а він хотів побачити їх зблизька. У мене такого бажання не було, але я поступився його проханню.
Біля північних воріт стадіону стояв відкритий «джип». У «джипі» сидів актор Сорокін і з кимось жваво розмовляв. Трохи осторонь стояв автобус Львівського автозаводу. В автобусі сиділи актриси і артист Глєбов. Глєбов сидів спереду і, повернувшись назад, розмовляв зі своїми колегами. Автобус стояв до нас лівим боком, тією стороною, у якої немає дверей. Біля автобуса стояло вісім дівчат. Ось і всі шанувальники, які прийшли висловити акторам свою вдячність.
То був такий історичний час, коли люди розуміли: «Актор, швець, міністр, пастух і т. д. – всього лише професії, і не більше. І будь-який з них міг бути поганим чи хорошим». Хороший двірник заслуговує не меншу повагу, ніж хороший актор. Ідолопоклонство в мою молодість не користувалося попитом. У ті часи двоногі собаки державі були не потрібні.
Пройде після цього сорок років, і я побачу мільйонні натовпи приматів, які називають себе фанатами і з гордістю вихваляти свою собачу сутність.
Дівчата підійшли до відкритого вікна автобуса і намагалися заговорити з Глєбовим, але він не звертав на них жодної уваги. Актриси зажадали від Глібова, щоб він надав увагу своїм шанувальницям. Глєбов піднявся і, висунувшись з вікна автобуса, став розмовляти з дівчатами. Одній дівчині не пощастило, бо вона стояла далеко і безуспішно намагалася через голови подруг передати букет квітів Глібову. Глєбов досить довго робив вигляд, що не бачить простягнуті йому квіти, але потім змилостивився і, не повертаючи до дівчини своєї голови, простягнув ліву руку і взяв у шанувальниці квіти. Він навіть не кинув погляду на ту, яка передала йому квіти. Це мені сподобалося. Значить, Глєбов не робить різниці між людьми і зневажає ідолопоклонників. Після цього Глєбов поклав на сидіння квіти і вийшов з автобуса до своїх прихильників. Ймовірно, розмова зав'язалася цікава.
Спостерігаючи за всім цим, я й не помітив, коли і куди зник Леонід. Раптом всі завмерли, перестали розмовляти, а в повітрі повисла тиша, котра інформує про якусь несподіванку. Я повернувся до автобуса і теж завмер від подиву. В автобус вхопився Леонід і, опинившись серед богинь кіноекрану, закам'янів. У нього були вирячені очі й відвисла щелепа. Актриси теж завмерли від несподіваної появи в автобусі досить дивної фігури. Хто це? Маніяк-вбивця? Безумець? Що від нього можна очікувати? Нарешті в автобусі хтось з актрис зрозумів, що це всього лише фанат-шанувальник. Жінка злегка засміялася. Це зняло напругу, і в автобусі пролунав гомеричний регіт. Регіт проник крізь вікна і двері на площу, і вже всі присутні люди біля північних воріт голосно реготали. Я вперше в житті побачив безумство ідолопоклонства і почув сміх нормальних людей.