Просто стіни такі тонкі, майже прозорі, ніби штори з паперу. У сні проходиш крізь них непомітно, лягаєш поряд калачиком і засинаєш дитинно, де дихання лише дзеркальце ловить. Тепло і затишно з тобою поряд. Спи моя мила, спи солодко.
Стіни фортеці - дубові, вали - китаєві. Нездоланні ні для вершників, ні для піших твоїх ворогів. Навіть хижий дракон, що часами у двір залітає серед стін цих не чується добре і хутко звідсіль утікає.
Просто стін не буває в небі, в морі, в лісі або на луках. Не буває тут фортець і замків. Тільки зрідка фата-морґана, яка швидко кудись зникає.
Спробуймо жити без стін хоч трохи...