Щороку, навесні з усіма сутностями відбуваються разючі зміни. Постаріла зима, втративши сніжний макіяж, показала своє непривабливе обличчя. Сніг розтанув, оголивши все сміття, що скупчилося за зиму на подвір’ях непорядних господарів. Небо живлющими весняними дощами омило обличчя матінки Землі і омолодило його. Відпочивша за зиму Природа прокинулася і стала чепуритися, як наречена до шлюбного вінця. На деревах набухли бруньки, випромінюючи в земний простір жагу кохання і любові до всього живого. Сільськогосподарчі угіддя вкрилися малахітовим килимом озимини, а на зелених лугах яскравожовтими зірочками зацвіли кульбаби. У світі пернатих настала пора шлюбних ігор. А у ссавців шлюбні ігри відбуваються восени. Людина теж ссавець, тому весняні шлюбні ігри в середовищі людства, як правило, оманливі, бо брехлива любов шукає собі нових партнерів. Вода і люди, на відміну від всіх інших суб'єктів земної Природи, психофізично весною найбрудніші.
Душа моя щовесни вимагає очищення від накопичених енергетичних шлаків. Очищення своєї душі я проводжу спонтанно, раптово і без підготовки. Відбувається це несподівано навіть для мене самого. У кінці квітня або на початку травня, прокинувшись перед світанком, я раптом підкоряюся Таємничому Зову Природи й виходжу з дому. Йду, не поснідавши, бо ніколи не снідаю. Іду, не попередивши нікого, і не взявши з собою ні води, ні їжі. У такий день я не користуюся транспортом. Я йду в степ не по вулицях міста, а по балках, щоб не бачити великі будинки й не чути гомону людського. Схід Сонця я зустрічаю в дорозі. Цілий день я спілкуюся з рослинами, жабами, їжаками і вужами, з ящірками і птахами.
Я розпалюю багаття і віддаю данину Священному Вогоню. Він спалює негативну енергію. Від сходу і до заходу сонця я в такий день не вимовлю жодного слова. Вранці я йду з гнітючими почуттями, з важким серцем і похмурими думками. Увечері я повертаюся додому, коли Сонце йде за горизонт на спочинок. Душі моїй легко, думки мої чисті, а серце спокійне. Іноді такий вихід на Природу відбувався тоді, коли над моїм благополуччям нависала загроза судьбоносної катастрофи. У такому випадку після походу на природу я повертався додому і знав, що зі Злом буде покінчено, а на зміну йому прийде Добро, бо Буття не терпить порожнечі. Я цілий день нічого не їв і не пив. Я прийду ввечері додому і ляжу спати, не доторкнувшись до їжі і до води. Наступного дня я прокинуся вранці свіжим, бадьорим і здоровим.
Вечорами я не нудьгував. Майже щовечора до мене додому приходила група дівчат та хлопців. Дівчат, звичайно ж, було більше ніж хлопців. В мою молодість голови молодих людей не були перевантажені меркантильними питаннями, тому молоді люди були різносторонньо розвинутими й цікавими.
Дівчата кращі ніж хлопці, бо в душах дівочих є те, чого немає у хлопців. Вінцем дівочої привабливості є багатообіцяюче очікування, яке теплими хвилями ніжного випромінювання льється з дівочих грудей. Молоденькі дівчата подібні багатообіцяючій квітучій весні, бо надіються на зустріч з галантним нареченим, приготувавшись відкрити йому душу й віддати все найкраще, що в них є. На жаль дівочі мрії в рідкісних випадках перетворюються в реальність.
Дівчата постаріше, вже обпікшись у пошуках взаємності з кавалерами, стають скритними, хитрими і здатними на обман. Статеві органи, отримавши сексуальний досвід, почали активно працювати, вимагаючи до себе підвищеної уваги і регулярного сексу, перетворившись на диктаторів жіночих душ і ставши фактором, який змінює жіночі долі не в кращу сторону. Такі дівчата вже не чекають зустрічі з принцом. Вони готові вийти заміж за будь-якого хлопця, який запропонує шлюб. Вийшовши заміж, і задовольнивши вимогу плоті, вони будуть шукати коханця-героя, щоб вже тепер задовольнити вимогу душі.
У світі Буття немає нічого такого, яке тільки дає, або тільки бере, бо існує природна закономірність енергетичного взаємообміну. «За все треба платити» - це правило Буття. Задовольняючи вимоги душі і плоті, людина втрачає духовність, а з цієї причини різко обмежується Право Вибору, й відповідно до цього, право на Безсмертя. Багатій людині шлях у Небо закритий, тому що не можливо розбагатіти, не пограбувавши людей. Матерія є рідною домівкою Тьми і Смерті.
Справедливість люблять усі люди, та це поняття для людей невизначене. Кожній людині притаманне суто своє поняття про справедливість, тому, коли мова йде про справедливість, то в рідкісних випадках люди приходять до спільної думки. У агресорів справедливість має характеристику хижака: «Відібрати чуже майно, віддаючи натомість смерть і приниження». У миролюбних виробників матеріальних благ справедливість небесна, бо у них відносини з природою, тваринами і людьми мають бути взаємовигідними і рівноцінними. Людина, що живе за вимогами Небесної Справедливості, як правило, виходить на прямий контакт з Вищими Сферами і отримує допомогу від Них. Майже кожна людина впевнена в тому, що живе справедливо, а потім, в похилому віці, бідкається: «Чому у мене нема контакту з Вищими Сферами?».
«Є люди, але є і генти» - це треба знати кожному і бачити це. Слово «генти» зникло з лексикону української і білоруської націй. Але в першій половині двадцятого століття від представників цих націй це слово зрідка можна було почути. Gentil (галл. мова) - благородний, красивий, витончений, приємний, ввічливий. Генти – благородні особи. Варяги, вороги, руси в голови білорусів й українцям втокмачили, що вони не племена галлів, а слов'янські племена. А якщо слов'яни, тоді вони – люди. Слово «люди» має німецьке походження. Luder (нем. яз.) – падло. Падло Ісусу Христу було не потрібне, тому Ісус зі своїми апостолами «ловив чэловэков» - так сказано в Новому Завіті.
Молоді хлопці, які не скоювали злочинів проти довкілля і людства, легко можуть стати магами. Білий маг повинен бути господарем свого слова і завжди допомагати тим, хто потрапив у залежність від несправедливості і намагається звільнитися від неї. Білий маг не має права ображати Природу, тобто – рослини, тварини і людей. Білий маг не має права брехати, але має право не відповідати на запитання, тому не можна нікому нічого обіцяти, бо темні сили постараються зробити так, щоб обіцянка не була виконана. Справа в тому, що той, хто порушив власну обіцянку, чинить злочин перед Небом. Магічна сила людини, що не виконала обіцянку, слабшає, і допомога їй від Неба перестає надходити. Тому треба не обіцяти, а говорити «я постараюся», якщо ти дійсно збираєшся щось зробити. Допомогу і захист від Неба справедлива людина відчує швидко.
Білі маги не користуються: ні молитвами, ні ритуалами, ні магічними формулами. Білі маги зневажають релігії, бо служителі релігій займаються чаклунством, використовуючи молитви. Молитва – чаклунство. Білі маги зневажають ідолопоклонників, бо вони – живильне середовище для паразитичних формацій людства. Чорні маги використовують ритуали, молитви, магічні предмети і магічні формули. Такі маги співпрацюють з релігіями, бо між релігійними священиками і чорними магами немає різниці. Можливості чорних магів і релігійних діячів обмежені. Небо захищає Сферу Непорочних Сутностей від вторгнення господств, ієрархій і паразитизму, що в принципі одне і те ж. Небо нікому нічого не прощає і не карає. Покарання – прерогатива Тьми і вчиняється силами Темряви. Покарання здійснюється тільки після того, як Небо зніме свій захист з людини. Ось тоді людина стає легко доступною жертвою Тьми.
Я люблю приймати гостей, але не люблю ходити в гості. Є люди, які люблять ходити в гості, але не люблять приймати гостей. Подумайте, що в цьому? Порівняйте таких різних людей і зробіть висновки.
Я не так добре розважав молодих людей, як це робила моя сестра. Вона все своє життя була улюбленим лідером простих людей. Строгість моїх поглядів на життя, багатьох людей від мене відлякувала. Біля мене збиралися люди ідейні, серйозні, ті, у яких фундаментом світогляду була Небесна Справедливість, а до сестри тяглися всі ті, які не любили самотність і шукали розваги. Друзів у мене завжди було мало, але багато було шанувальників і тих, хто заздрив мені неймовірно.
Коли до мене приходили хлопці й дівчата, ми близько години розважалися у мене, а потім йшли на танці. Алкоголь ніхто з нас не вживав, і про це ніхто ніколи не заводив розмову. Навіть у святкові дні ми могли випити не більше двох чарок вина. Розвагою нашою були інтелектуальні ігри придумані нами єкспромтом, скромні анекдоти та карткові фокуси.
На молодіжних вечорах в будинку культури розігрувалися лотереї, де були книги, набори листівок та інші незначні речі. Я іноді підводив своїх друзів до лотерейного кіоску й пропонував їм:
– Зараз я візьму виграш за замовленням, але тільки один. Кажіть, що вам виграти?
Мені вказували, що треба виграти, і я, купивши тільки один квиток, вигравав замовлену річ. Що з цього приводу думали хлопці, я не знаю.
Своїми здібностями я ніколи не зловживав, тільки зрідка дозволяв собі розважити друзів. У корисливих цілях допомогу Неба використовувати не можна, як не можна використовувати і для розваг, та й не вийде, бо фокуси не заохочуються Небом. Якби це було не так, то відьми жили б не так скромно. Зате служителям релігій в скромності не відмовиш, тому що не Силам Небесним молитви підносяться.
Про причини виконань моїх бажань я не замислювався, але з часом помітив закономірність цих явищ і мені поступово стала прояснюватися причина. Я зрозумів, що я можу керувати цією можливістю, використовуючи деякі просторово-часові фактори буття. Одного разу я сказав своїм друзям:
– Архімеду потрібна була опора, для того щоб перевернути земну кулю. Мені ж потрібна тільки достатьня сила психічної енергії, для того щоб створити новий Всесвіт, бо я знаю як це робиться. Це надзвичайно просто, але важко.
Після танців ми не розходилися. Всією нашою групою, яка після танців, як мінімум, у два рази збільшувалася, ми ходили по вулицях і грали в придумані експромтом веселі ігри. Майже завжди автором ігор була моя сестра. Сміх в нашій компанії не припинявся майже ніколи. Іноді біля нас зупинялася міліцейська машина, але, поспілкувавшись з нами і побажавши нам приємного відпочинку, міліціонери їхали по своїх справах.
Мій двоюрідний брат Юрій був ще неодружений, жив у Макіївці і працював на Ясинівському коксохімічному заводі. Іноді він приїжджав до мене, щоб разом зі мною провести свій вихідний день в Сталіно, або ж ми з ним їхали в Новотроїцьке до його батьків. Одного разу ми з ним увечері приїхали в центр міста і прогулювалися по центральній вулиці.
– Шкода, що грошей немає, а в театрі сьогодні йде опера «Кармен». Зараз би ми з тобою насолоджувалися мистецтвом, - висловив Юрій своє невдоволення нашим тимчасовим безгрошів'ям.
– Від «Кармен» я б не відмовився, але що треба для того, щоб наше бажання виповнилося?
– Знайти гаманець. Валяється тут всяке, - відповів мені Юрій та відкинув ногою від себе щось синє, схоже на згорнутий вчетверо аркуш паперу.
– Що це ти щойно відфутболив ногою? Підніми і подивися.
Юрій нахилився і підняв з тротуару згорток. Це був гаманець. У гаманці було небагато грошей, але на відвідування театру було достатньо. Вистачило навіть на білий, мій улюблений «Мускат», який я завжди брав у театральному буфеті й закушував заварним тістечком. У такому задоволенні я собі відмовити не міг.
У мене вихідний день, але сьогодні - понеділок, а в понеділок немає танців, і театри не працюють, тому мені нудно. Я жодного разу не був у Макіївці у Юрія, тому я вирішив поїхати до нього. Юрія я знайшов швидко. Він жив у кутовій кімнаті другого поверху двоповерхового чоловічого гуртожитку, розташованого в селищі Ясинівка. У цій кімнаті жило чотири хлопця. Всі вони мали не нижче средньотехнічної освіти, тому з ними було не нудно. Інтереси цих хлопців не зациклені на алкоголі та байдикуванні. «Вбивати час» - великий гріх. На жаль, про це рідко хто знає.
В гуртожитку, в одній кімнаті з Юрієм жив Микола Червоній, вельми цікава людина. Він міг подумки вирішувати складні математичні завдання, а також знав усі останні політичні, наукові та науково-технічні новини. Напевно, не було такої сфери життєдіяльності людства, якою не цікавився Микола. Крім своєї основної нелегкої роботи керівника робочого колективу, Микола ще вів і комсомольську роботу з молоддю. У нього зовсім не було вільного часу. На жаль поговорити з Миколою мені вдалося всього лише дві хвилини. Він ліг на ліжко і сказав хлопцям:
– Засікайте час. За хвилину я буду спати глибоким сном, а за сорок хвилин я прокинуся, бо мені треба буде бігти на комсомольські збори.
За півхвилини Микола вже хропів. У кімнаті було шумно. Я зробив хлопцям зауваження. Та вони сказали мені, що Миколі ніщо не може перешкодити виспатися, бо він себе запрограмував. Дійсно, Микола прокинувся рівно за сорок хвилин, швидко зібрався і пішов займатися громадськими справами. Про подальшу долю цієї непересічної людини мені нічого не відомо.
У хлопців з підвалів людського співтовариства нема проблем у вирішенні питання, як провести вільний час. У них бувають тільки грошові проблеми. Гроші вирішують всі питання. У нормальної молоді бувають проблеми з відпочинком, коли вони не знають чим зайнятися в той час, коли немає культурно-масових заходів.
Настав осінній вечір, але був понеділок, а по понеділкам у будинках культури вихідний, тому нам не було куди піти. Хтось запропонував піти в жіночий гуртожиток, який знаходився в сусідній будівлі, і ми вирушили до нього. Кімната, в яку ми увійшли, була такою ж, як і у хлопців: на другому поверсі і теж кутова.
У дівочій кімнаті на одному ліжку сиділи дві дівчини і розмовляли, а на іншому ліжку три дівчини ворожили на картах. Я сів на стілець біля столу, який стояв при вході у кімнату, а хлопці розташувалися на ліжках біля дівчат. Відразу ж виникло питання – чим зайнятися? Хтось запропонував зайнятися картярськими іграми. У карти грати я не любив. Я запропонував дівчатам поворожити на картах, перш ніж приступити до картярської гри, так як після розважальної гри карти будуть брехати. Дівчата з радістю прийняли мою пропозицію.
Я почав ворожитити наймолодшій дівчині. Карти я розклав, розглянув поточні події і почав розповідати. Здивовані обличчя дівчат мені підказали, що я говорю правду. У цієї дівчини нічого надординарного в житті ще не відбулося. Вона ще не встигла нічого вагомого в своєму житті придбати і нічого втратити. Ворожіння легке й закінчилось швидко.
Почав ворожити другій дівчині. Вона була трохи старше першої. У неї вже були придбання і втрати, але надій на зустріч з принцом вона ще не втратила, якого вона обов'язково зустріне. Вона вже зустріла його. Він, хоч і сіренький принц, але зате цілком надійний.
Третій дівчині, яка тут була старше всіх, ворожити я відмовився:
– Я можу поворожити тільки два рази поспіль. На те є вагомі причини.
Чому це так, я не став пояснювати. Дійсно, гадати більш ніж два рази поспіль, протягом трьох годин, не можна, бо буде спотворене інформаційне поле. У ворожіннях я нічого не стверджував, щоб не позбавити людину Права Вибору, тобто, не зробити кодування. Кодування подій – найтяжчий злочин перед Небом і людством.
Третя особа була вже молодицею. У неї було занадто велике й не зовсім приємне інтимне минуле. Їй було вже близько двадцяти чотирьох років. Вона була сухорлява і мала підступний характер. Почувши мою відмову, вона обурилася:
– Ваш фокус не вдався. Це не ворожіння, а шахрайство. Перш, ніж Ви прийшли сюди, Юрій розповів Вам усе про кожну з дівчат, що живуть в цій кімнаті. Тому Ви досить точно розповіли минуле дівчатам, яким ворожили. Я ж бо, не живу в цьому гуртожитку. Юрій не міг припустити, що я тут опинюся, тому нічого Вам про мене не розповів. Ви нічого про мене не знаєте, тому відмовилися мені поворожити.
Це вже образа! Мені кинули виклик! Не відповісти на кинутий виклик я вже не міг. У моїй душі піднялася буря. Я розлютився. Мене злить і ображати дуже небезпечно, бо людина ризикує своїм життям.
– Добре, я вам без карт скажу! - вимовив я таким тоном, що вона злякалася.
Вона перейшла на інший бік столу, повернувшись спиною до вхідних дверей. Приготувалася до відступу? Вона внутрішньо замкнулася, закрила себе з усіх сторін енергетичним щитом і взяла в руку кухоль з водою.
– Я слухаю, - промовила вона і стала повільно пити воду.
Чого вона злякалася? Зрозуміла, що сказала зайве, чи злякалася мого гнівного погляду? Мені говорили, що коли я в гніві, витримати мій погляд неможливо – спопелити може. Я прийняв виклик, їй треба щось говорити, але, що? Вона замкнулася – закрита щитом. Характеристику її інформаційного поля я отримав ще тоді, коли увійшов до кімнати і кинув на неї погляд. Характеристика нехороша, але подробиці не потрібні для того, щоб вдарити людину, яка образила мене. Для того щоб отримати найбільший ефект, треба сказати дуже мало, але гранично точно. Сказати так, щоб слово вдарило не в брову, а в око!
Вона стоїть, взяла себе в руки, заспокоїлася і попиває потихеньку з кухля водичку. Досвідчена відьма, знає, що треба робити в такій ситуації, але це дія відьми-ділетанта. Вона з цікавістю дивиться на мене, чекаючи на мою безпорадність. Я відкрив рота і почав повільно, розтягуючи слова, говорити:
– Конкретно б-у-у-уде т-а-ак ... – невеличка пауза.
Я ще не знав, що треба сказати. Коли я вимовляв ці слова, в моїх мізках, при найсильнішій психічній напрузі, щось клацнуло, і я миттєво дізнався, що саме треба сказати, та й вимовив, наче вистрілив:
– Якщо Ви з ним помиритесь, то лиха не буде!
Вона здригнулася, відірвала кухоль від рота і, різко опустивши руку, стукнула кухлем по столу. Потім різко повернулася до мене спиною, відкрила двері і вискочила з кімнати, голосно грюкнувши дверима. У кімнаті запанувала гнітюча тиша. Хвилину всі мовчали. Ніхто не ворушився. Раптово відчинилися двері. У кімнату вскочила вона! Тепер явно було видно обличчя оскаженілої відьми, зі злими від гніву очима.
– Вам Юр-і-і-й! Всі розповів! - голосно вигукнула вона.
Почувся спокійний голос Юрія:
– Ви не могли б обійтися без мого імені? Теж мені, винуватьця знайшли.
Після слів Юрія жінка покинула кімнату.
Наступного дня я запитав у Юрія:
– Чому вона оскаженіла? Я ж нічого про неї не знаю, бо я не встиг її прочитати.
Юрій почав розповідати:
– Та це колишня подруга Сергія, який живе в нашій кімнаті. Вона ласками довела хлопця до кондиції. Розставила перед ним ноги, а в останній момент стала чинити опір. Вийшло так, ніби-то він хотів взяти її силою. Звичайна хитрість повії, якій треба терміново вийти заміж, або щось «викрутити» у мужика. На другий день вона зайшла до подруг в гуртожиток і розповіла їм про спробу насильства. Дівчата запросили Сергія до себе в кімнату. Сергій нічого не підозрював, а про жіночу підлість і думати не міг. Вона в присутності подруг заявила, що, якщо він не вибачиться перед нею публічно за спробу згвалтування, то вона подасть на нього до суду. Сергій вибачився. Після цього вона подала заяву в міліцію про те, що Сергій намагався її згвалтувати, а підтвердженням цієї події є публічне вибачення Сергія в присутності її подруг. Подруги виявили бажання бути свідками. Після цього вона поставила Сергію умову. Якщо він з нею не одружиться, то сяде в тюрму. Одружитися Сергій не збирався, тим більше що вона старша за нього. Сергій знову пішов до дівчат в гуртожиток і детально розповів про те, як відбувалось гвалтування. Після його розповіді дівчата відмовилися бути свідками. Вона тепер опозорена, але ганьби своєї не визнає. Додатково до всього, одна з дівчат у присутності подруг зізналася Сергію в своїй любові до нього. Дівчина сказала, що вона ще незаймана, чоловіків не знала і хоче віддатися Сергію, нічого натомість не вимагаючи. Сергій сказав, що обов'язково одружиться з нею, а подруг її просить засвідчити його обіцянку. Ось така цікава історія трапилася з Сергієм.
Чого тільки в житті не буває!