Місяь повний і холодний
Глупа ніч, немає сну,
В очі дивиться безодня,
Думу зроджує сумну.
Вмить віконце закривають
Щоб на місяць не зважать:
Світло в душу проникає
Й її струни вже тремтять.
В унісон звучать проваллю,
Царству вічної пітьми,
Потойсвіту задзеркалля
Де колись спочинем ми.
В небі чисто й таємниче,
Зорі ходять табуном,
Там твоя горить і кличе
Щоб приспати вічним сном.
10.05. 2014р., Київ
*Фото О. С. Божок(Тимченко)