Про100 садити

Валентин Лученко
Просто садити. Дерева, картоплю, квіти. Квочку на яйця, дитину в колиску або на велосипед.

Просто чекати, копати, полоти, підтримувати, глядіти, радіти, жити. Тут і нині, нині та тут. Це - життя, дитино, в полині, в любистку, в чебрецях викупане. Висушене на сонці, на рядні, де під низом сіно, а на горі Всесвіт, Ярило і Чоловік.

Це - життя, дівчино і юначе, плаче солодко, дивлячись на вас двох. Народжується світ щодня, щогодини від Духу Святого та Бога-Вітця. Амінь!